ex-вадг "the ex-вадг fashion magazine vol 2" (2025)

Один з найліпших репів у країні від хмельницьких анонімів чомусь з останнім альбомом.

Донори абсурду в українському репі з магією гри словами, сенсами та пустками.

Після попередніх релізів хмельницьких анонімів з гурт ex-вадг легко зрозуміти те, чому вони вирішили записати свій останній альбом. Десь тут варто відразу просити їх лишитися ще на якийсь час, оскільки jockii druce на їхньому тлі є хіба стажером, який мусить носити за ними рушники та всілякі дрібнички.

В українському репі ex-вадг відразу дивує фантастичною легкістю у поводженні з матеріалом. Вони невимушено жонглюють усім, що потрапляє їм під руку, і відразу перетворюють на чисте золото.

Поки одні несміло щось бубонять там собі під ніс, ці сміливо вивалюють свої абсурдні колажі у межах справжньої гри. Це на три рівні вище, ніж більшість українських начебто реперів. У цій природній цілісності їхнього хаосу й можна зрозуміти, чому вони заявляють про свій останній альбом.

До цього моменту вони йшли з часу своїх мініальбомів 2023 року "Хочу мати робота", "но бічес рейдж" та "Звуки Живих Машин" з тим своїм абстрактним хіп-хопом. У цьому сюрному божевіллі вони легко могли змагатися з Клоннексом аж до того стану, де просто могли обстібати не лише всі його приколи, але й всі різновиду репу навколо ("мотивація", "Гуфі Губерт"). Суперхіт "24" на "Звуках Живих Машин" наче глузує з Кажанни ще до того, як хтось взагалі міг би до такого додуматися.

Альбом "the ex-вадг fashion magazine" (2023) підсумовував це колажне щастя вільного поводження з трепом, рейджем, індастріалом та ще бозна чимось ("Бабка Сталкер"). Підходив впритул до Віорії ("Хеллоу Кіті"), семплював ВІА Світязь в обіймах Амелі та вивертав назовні саму концепцію репу з абсурдними рядками "Я комедії донор. Який донор, така і комедія" ("Заклинач Змій/Збочення 2010"). 

Найбільша їхня вершина на цьому альбомі – це просвітлені рядки "Їбу світ, ніби не знаю, як сказати Свєта в множині" під розмову Вєрки Сердючки та Миколи Вересня у старому СВ-шоу про парадокси сучасного дітонародження ("Вечірня еротика 2010"). 

Магічне дуркування на альбомі "the ex-вадг fashion magazine vol 2" (2025) у деяких треках не лише доводить їхній статус до повністю відбитих варіацій гуртів Двісті Boys та Курган & Agregat, але й зі старту обдаровує тим, що можна назвати "мистецькою провокацією" ("фак зем hoes"). 

Багато хто нині намагається зробити щось подібне (навіть львівські рагулі з табличкою Толстого на вулиці Кардинала Гузара), однак так і не виходить за межі дитячого садочка з архаїчним словом "епатаж" зі запилених талмудів. Це саме той момент, де jockii druce може спокійно проходити повз з роззявленим ротом. Схоже, що й Гоня якось напише про них якісь рядки у ці останні часи, де він збирається спалити весь грішний світ навколо.

Глумливі колажі всіляких абсурдних ситуацій навколо чесно доводять їх до замріяної психоделії у живому виконанні ("худо", "8 дружин ф'ючера", "фрістайл на задньому"). За межами репу віртуозні аноніми з гурту ex-вадг відразу знайдуть себе у будь-яких інших жанрах та металах ("її 2", "пап'є-маше").

У всіляких уважних замальовках на альбомі з 17 треків, де вони все доводять до свого фірмового абсурду, ще однією незабутньою вершиною цього стану стане ламбадовий трек "hoes овер брос" з рядками на кшталт "Я такий емо, а яка гарна ти" чи "Ми граємо квача. Ми граємо Юрія Ткача. Хто з нас більш повний?"

Дискографія гурту ex-вадг закінчується, схоже, тому, що є настільки живою та спонтанною, щоб вже далі не блукати остиглими формами без жодної іскри імпровізації та свободи біля специфічного лікаря перчика.

Тож нехай трек "Doctor" з альбому Action Bronson "Johann Sebastian Bachlava The Doctor" (2024) й супроводжує їхню нову дискографію. Врум-врум.