Ексдиректора ЛКП "Збиранка" Віталія Пугача засудили на сім років ув'язнення за отримання понад 400 тисяч гривень хабаря від компанії-підрядника.
Про це йдеться у рішенні Жовківського районного суду Львівської області від 15 липня 2022 року.
Жовківський районний суд Львівської області завершив розгляд справи щодо колишнього директора ЛКП "Збиранка" Віталія Пугача та засудив його до позбавлення волі терміном на 7 років з конфіскацією майна та забороною обіймати керівні посади впродовж трьох років.
"Визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю" – йдеться у рішенні суду.
Пугача затримали 1 квітня 2019 року під час отримання першої частини хабаря у понад 400 тис. грн від компанії ТзОВ "Гал Партс", яка перемогла у тендері з постачання вапна для станції очистки фільтратів Грибовицького сміттєзвалища. Загалом Пугач очікував отримати від підприємства 4,7 млн грн.
Як йдеться у матеріалах суду, Пугач домовився з керівництвом ТзОВ "Гал Партс", що компанія надаватиме йому 3 гривні з кілограма гашеного вапна, а з безтоварної операції повертатиме 65% від суми оплати. Після згоди компанію оголосили переможцем торгів та ЛКП "Збиранка" уклала з нею договір на постачання вапна у більших обсягах ніж це було потрібно комунальному підприємству.
На це рішення суду можна подати апеляцію.
Нагадаємо, правоохоронці скерували до суду обвинувальний акт проти Віталія Пугача ще у вересні 2019 року, а з квітня 2019 року його відсторонили від роботи та обрали для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у 405 тис. грн.
Додамо, на початку 2021 року Варіанти склали перелік працівників Львівської міської ради та підлеглих міського голови Львова Андрія Садового, яких затримували на хабарі за останні дев'ять років. Детальніше – у статті "Грішники Садового (ч. 2)".
