Дебютник запорізького артиста temstime, який ніяк не може забути треш Пивоварова поміж вайбів Троя Сівана.
Артем Шойжолов зі Запоріжжя має все для того, щоб стати кимось цікавим на українській попсцені, якщо назавжди забуде про весь місцевий непотріб.
Дебютний альбом запорізького артиста temstime намагається втиснути старе мислення у нові звуки. Не завжди, звісно, але цього достатньо, щоб зіпсувати остаточну картинку. Він наче й хоче забратися з території української естради, але ніяк не зважиться на це нарешті.
До англомовної версії temstime якось легше відразу притулитися, адже там немає навіть натяку на треш Артема Пивоварова ("risks", "psychedelically LOUD", "Chaos"). Любов у його звуках до Троя Сівана надзвичайно важко кудись сховати, адже й сам Трой є доволі показним мужчиною, якого назовсім ніколи не утаїш від цього світу навіть у темних підвалах самого Вікнда.
Надзвичайно важко збагнути тую думку, де Шойжолов навіщось вирішив міксувати Троя Сівана з троянським конем української попмузики Артемом Пивоваровим ("я палю"). Сам Трой Сіван подає йому свою руку, а він все ніяк не ризикне спалити всі контакти з місцевим трешем.
Його звук вже давно на заході, а лірика та інтонації ще досі чомусь бабраються тут. Маєш Троя, то тримайся вже за нього міцно та не відпускай, бо за Пивоварова тут немає чого чіплятися навіть зубами. Навіщо парувати мерина з тремкою сарною?
Десь, звичайно, цей ефект таки має хоч якийсь сенс, адже демонструє загалу людську версію Пивоварова без всіляких псевдопатріотичних закрепів та пафосних універсалій ("бруд", "тону"). Як тільки він починає співати про якусь інкубаторну хтивість, то відразу починається якась комедія, а не музика.
Навіщо йому з таким талантом "подавляти свої хтивості" якщо можна так іронічно замахнутися на самого Joji ("знаки")? Варто лише нарешті узгодити свою лірику з тими звуками, у яких він так кохається, адже він ще таки дещо важкуватий для місця Троя Сівана в Україні.
Якщо він вже так любить Троя Сівана, то навіщо йому увесь той богомільний мазохізм ланітної співачки Kler ("Мріяли")? Всі ті неоковирні, невмілі покручі на кшталт "Розігріваюсь перед молитвою. Я прошу небеса дати другий шанс". Шо? Це вже чисте сектантство ("Я шукаю собі гріхи. Мою вічну сторінку, де я і ти") у притрушеному союзі Jerry Heil та Пивоварова, яке, до речі, й розвалило остаточно здеградований лейбл Enko.
Коли вся отруйна мара щезає, а temstime так спрагло прагне своїм чистим поглядом самого Троя, що ні на що більше не відривається, то це вже, прошу пана, зовсім інша людина. Людина, яка хоче, може та вміє ("знаки", "мішень", "10 разів"). Там головне не залетіти кудись занадто услід за Вакарчуком у своїх стражданнях за уявними кобітами, але ж головне, що артист temstime таки може, коли захоче. Oh my, my, my.