Тернопільський дует Tvorchi з новою порцією середньостатистичного попу та рнб.
Новий альбом тернопільського дуету Tvorchi зі старими та вже банальними проблемами.
Тернопільський колектив Tvorchi якось несподівано піднявся поміж широких мас минулого року з альбомом "13 Waves" та його безбарвним світом кліше навколишніх попзвуків.
Відтоді його підйом начебто кудись триває, якщо для їхньої пісенної творчости й вибирати якусь метафору, то ось вона: вони наче риби-причепи (причепа смугаста) присмоктуються до якогось більшого господаря (акул чи китів) та харчуються залишками з їхнього бенкету. Вони найменші у своїй акваріумній зграї, а тому їх так постійно відкидає убік від помаху хвоста когось дещо більшого.
Так, якщо в місцевих масштабах вибирати між ними та Монатиком, то обрати таки варто тернополян. Але якщо вийти за кордони України, а саме туди вони й ширяють своїм переважно англомовним репертуаром, то там своїм новим альбомом вони будуть лише неймовірно бліденькою копією британців Jungle, і хітової бомби на кшталт "Keep Moving" зі серпневого альбому "Loving in Stereo" у них немає навіть приблизно у зародку.
Творча курча тернопільського дуету на альбомі "Road" знову дає лише свій середньостатистичний поп та рнб для тих українських слухачів, які свято вірять, що за кордонами України немає жодної іншої музики. Навіть у своїх алюзіях на старі звуки вони настільки передбачувані (так дають Джорджа Майкла, наприклад, на "Crush"), що це навіть не Black Atlass зі своїми хітами "Night After Night" чи "Show Me".
Їхні спроби торонтської школи рнб ("Code") відразу випаровуються, наче пісок крізь руки, а це ж ще у серпні вийшов диск dvsn та Ty Dolla Sign "Cheers To The Best Memories" (2021).
Tvorchi вивітрюються з пам'яті настільки моментально, що це навіть можна назвати їхньою фірмовою фішечкою, і в цьому навіть можна зауважити якийсь ненав'язливий концептуал їхньої музики. Вони ніби й намагаються щось робити для кращих ефектів, наприклад, піти у щось фрікове та мемічне ("Dance on the Beat"), але там їм відверто бракує Дзідзя, який би натякав усією своєю бородою на LMFAO.
Вони навіть наївно ідуть у безмежне іспаномовне середовище ("Loco"), хоча навіщо все це з Тернополя, якщо там є в мільярд разів кращий пуерториканець Rauw Alejandro з хітом "Todo de Ti" (він ще був фітом на альбомі в dvsn)?
Навіть на танцях у них відверто немає чого танцювати, тим більше, що зовсім поруч вже є новий диск шведа DJ Seinfeld "Mirrors" (2021), а в червні був танцювальний мегахіт ісландців GusGus "Simple Tuesday" з альбому "Mobile Home" (2021). А в квітні ще й німець Victor Solf зі своїм хітом "Utopia" з альбому "Still. There's Hope" (2021).
На усій цій дорозі в нікуди на їхньому альбомі хоч якось, але таки вирізняється україномовний трек "Іди сюда", який зі своїм безпардонним сексизмом у назві відразу має стати гімном турецьких туристів у Львові. Від такої вульгарності замріяних, сука, тернопільських романтиків десь тихенько плаче Іван Navi, і на тлі його зрадливих сліз долі добре чути, як неподалік грає безсмертний хіт 2001 року від французького дуету Modjo "Lady".