Повільні крочки до омріяного ідеалу від львівсько-харківського дуету британського саунду та місцевої утопії.
Другий мініальбом львівсько-харківського дуету Тиск, який, схоже, має скластися своїми частинками у видимий прояв їхнього дебютника.
За вісім місяців можна народити маленьку дитинку, цілий мікрокосм. Однак за межами екстрених випадків людське мислення змінюється достатньо повільно, якщо змінюється взагалі. EP "Before" від гурту Тиск лише інколи відходить від роздвоєної лінії їхнього EP "After", який ніколи не був одним цілим у жовтні 2022 року.
Гурт Тиск повільно, маленькими крочками рухається до омріяного ідеалу життєдайної синергії саунду та лірики. Можна навіть сподіватися, що за вісім місяців настане ще один поступ у їхній дискографії. На мініальбомі "After" речитатив харків'янина Антона Назарка завжди не встигав за електронним саундом львів'янина Алекса Первухіна. Був зайвим хвостиком у його ламаних ритмах.
Позитивні зміни на мініальбомі "Before" ледь помітні, але вони таки нарешті є. Тиск стишив свої зазіхання на вогень та у декількох випадках підтягнув свою лірику до флоу ("Бішкек" і трохи "Легіт Чек"). Та поза цими треками Назарко ще продовжує губитися у саунді Первухіна. Він знову не встигає за ним. Саунд постійно змінюється (електро, брейкс, грайм), а він – ні. Його безпорадний утопіст у круговерті мультивсесвітів ніяк не може наздогнати щось важливе, хоча б навіть Спайдерконя. Лише у деяких своїх проявах він не є чужорідним тілом у цій м'ясорубці.
За цих обставин достатньо дивним є його проповідницьке зазіхання на якесь окремішнє місце для українського андеґраунду. На новий Сіон місцевого андеру для обраних, на ціле святеє святих лише для своїх ("Легіт Чек"). У неошароварників є свій міфічний етнокод, який ніхто ніколи не бачив впритул, а цих є свій міфічний андер, свій святий ґрааль, який вони ніяк не можуть відшукати. Схоже, що Назаркові доведеться пройти довгу путь, щоб остаточно витиснути з себе краплинами утопічні настрої псевдореперки альони альони.
Поза ліричною самоідентифікацією у своїх спробах біля ASMR він ще не настільки пластичний виконавець для подібних технік чогось гіпнотичного ("Легко", "Вдих"), а тому йому легко порадити записатися на сексуальний урок до колективу Gannababy.
Найбільшою засадою Назарка на мініальбомі "Before" стає його нестримне бажання долучитися до агресії саунду Первухіна. Саунд Первухіна породжує нездоланну крутість, але у кумедних інтонаціях Назарка немає жодної крутості ("Вітражі"). Все це більше бажане, аніж дійсне. Цирк на дроті з тією комічною андерною агресією злих вулиць, де він не влітає у звук та чомусь думає, що вміє петляти ("Тримати баси"). Тут Первухіну вже можна застановитися думкою про колабу з Грішою Семенчуком. І не дай Боже йому згадати про Фагота.
Звук Первухіна видає небезпеку та зухвалість, якийсь ризик ("Он тур", "Вдих"). Запускає навіть поліційну сирену, але яка небезпека може йти від іграшкових пістолетиків Назарка? Суцільний понт. Жодної автентичності. Яке зухвальство у тій сміховинній спробі налякати слухача величезною тінню на стіні від чогось маленького?
Ідеали гурт Тиск зрозумілі, але йти до них збоку Назарка ще досить далеко. За взірець святої синергії саунду, лірики та інтонацій варто брати їхній найкращий наразі трек "Бішкек" (хоча й там не без гріха) і працювати до чортиків в очах, щоб осягнути словами агресію та небезпеку. А от Первухін поки може спокійно пити своє пиво чи крутити десь вініли.