Темний бік Тіни Кароль на дебютному альбомі радикальної українки Юлі Юріної.
Дебютний альбом причинного попу від Юлія Юріної, яка завжди жадає постати в народній уяві пишноцвітною павою.
Юля Юріна завше чомусь намагається намахати слухача. Можливо, що цим вона хоче сказати щось важливе про мінливість людської природи. В ілюстраціях до свого дебютника вона витає готичною принцесою, яка плекає замрію за бездонними очима Вілле Вало, але на самому альбомі вона більше нагадує фанатку британської діви FKA Twigs.
Щось занадто її зраджує звичка зробити щось хитромудре, аніж воно є насправді, а вона направду може. Робити не просто поп, а поп альтернативний. Поп причинний, хоча шизи там завжди чомусь нема. То мо' варто просто зробити один адекватний трек, а вже потім вихиляти декором? Цьогоріч її живий альбом "Ґвара" (2023) також заприсягався запекло боротися з навалою неошароварщини, а насправді виявився досить прісним релізом з фолковими елементами та фрагментом чогось схожого на гопачок лущинської звичайний.
Юріна шукає себе і територія попу манить її більше, аніж нивка фолку, де вже зовсім не холодно чи страшно ("Колискова") після ДахиБрахи. Їй з головою варто йти у поп та рнб, де вона вже є несподівано темним боком зужитої Тіни Кароль. Так вона цілком спокійно зможе замахнутися на місцеву попсцену, поки колишні зірочки перебувають у прострації та ніяк не можуть прийти до тями ("Сорі", "Барбі", "Підпільний"). Всі ці нині цнотливі виконавці з президентського пулу на свято: Дорофєєва, Лобода, Каменських тощо.
Варто лише уникати штучної лірики рівня тіктокерки badactress ("Хто ти такий?") та допотопних речитативів про ворога, де з люті лише один пшик ("Чорна хмара"), а ще манірного протесту й гніву у тій кумедній готиці ("Довбаний світ").
Це добре, що її найкоханішим орієнтиром є британка FKA Twigs зі своїм світом спутаних стосунків та лялькових мотивів. Почесно замахнутися на такий рівень. Наразі Юріній бракує лише її фантастичної гнучкості, а ще легкості з якою FKA Twigs це робить. Спочатку Юріна може потренуватися на чомусь легшому на кшталт Rina Sawayama. Ще можна подумати про колабу з Христиною Соловій, адже це у неї подекуди проскакує та підпорядкована любов до безликих ляльок Ганса Беллмера у лісі.
А з чогось приватного для неї можна увімкнути трек "Body Godly" з альбому нью-йоркині Yullola "Monastery Of Love" (2023).