Рагульський косплей радянської стрічки Гараж Ельдара Рязанова заради миру у всьому світі.
Святкова пропаганда Совка від Студії Мамахохотала та режисера рагульської українофобії Великі Вуйки.
Стрічка Збори ОСББ є відрижкою довоєнного періоду, яку чемно намагаються загорнути у святковий папірчик з купою традиційного продакт-плейсменту. Усю рафінову тупість цього контенту легко пояснити минулим його творців.
Режисером цієї стрічки є такий собі Дмитро Шмурак, який свого часу фільмував українофобний серіал Великі Вуйки. Сценаристи Зборів ОСББ Іван Мелашенко та Дмитро Андрієнко свого часу засвітились у ще одній продукції Студії Мамахохотала – фільмі Бурштинові копи (2021), який вони тупо передерли з британської стрічки Hot Fuzz (2007) Едгара Райта.
Цього разу вони вже традиційно також довго не думали й вирішили скопіювати радянський фільм Гараж (1979) Ельдара Рязанова задля ілюстрації суперечки мешканців ОСББ про генератор у період вимкнень світла в Україні внаслідок російської агресії.
Далі майже нічого описати, окрім хіба великої статті про радянські та російські запозичення у новому українському кіно. Рафіновану тупість цієї примітивної спроби заточити радянську класику під українське сьогодення варто називати відвертим знущанням. Це не цитати чи алюзії, а суцільне паразитування на фільмі Рязанова з деякими мінімальними відхиленнями. Подібним вже має займатися СБУ.
Для чого у 2024 році косплеїти радянське кіно? Ігор Портянко тут зайвий. Сумська свої ляжки не показує ні у межах соціальної стратифікації, ані в час ретроградного Меркурія, хоча тут і міксують пролетарські вайби зі звуками оргазму. Женя Янович так нічого і не зрозумів з часів Бурштинових копів (його екранна половинка – то якась Надійка Дорофєєва з іншого боку).
Можливо, що тут трохи стібуть Зеленського, який нікому нічого не винен, але вже зовсім якось сором'язливо. Тупі приколи з Великих Вуйків нікуди не щезли разом з враженням, що всі ці мешканці столичних квартир всуціль якісь західняки. Карикатура на англомовну фіксацію явно гайдаївська, а дрони та ЗСУ тут згадують, лише для того, щоб прикрити всю цю совкову порнографію фіговим листочком.
У фіналі на всіх чекає піднесена мораль про силу колективної праці, яку хоч якось намагалися впродовж усього фільму облагородити звуками Вівальді та Гріга. Вся ця класика, власне, тут до одного місця, адже на титрах лунатиме пісенька з неймовірно жахливим текстом від шипучки Коли та фронтмена трешових аматорів з МУРу.
Нічого, незабаром у фільмі Потяг у 31 грудня від бездарного сценариста Куцика (Останній москаль) Юрій Горбунов даватиме самого Жоржа Милославського з гайдаївської стрічки Іван Васильович змінює професію (1973). Комусь й справді нарешті варто змінити професію.
фото: planetakino.ua