Сумські босхіанці з дебютним альбомом та вавилонським настроєм.
Гурт ZzuppamanN присвячує свою плиту сумським гуртам з минулого, а також загиблим друзям і військовим.
Після трьох мініальбомів гурт ZzuppamanN дійшов крізь апокаліптичне тління до Нового Вавилону. Їхній відеоальбом взорується на Метрополіс (1927) Фріца Ланґа, а якби можна було, то вони б краще скористалися стрічкою 28 Years Later: The Bone Temple (2026) та її згадками про Веймарську республіку.
На своєму дебютнику сумські босхіанці нарешті надолужили всі огріхи з попередніх релізів. Додали ще більше шуму та груву у свій пост-метал-регі-джаз-панк. Апеляції до Сестрички Віки й досі у них значно вправніші, ніж це буде на дуетному альбомі Христини Соловій. Важко віриться у те, що вона стрибне вище голови своєю дрібною хуліганкою.
Лише інколи тепер маніфестна прямолінійність гурту ZzuppamanN потребує вдалішого нанизування слів ("P S").
Цілком доречним у ці часи є їхнє бажання долучити до цієї вавилонської історії й щось із рок-опери Jesus Christ Superstar (1970). Впізнаваному голосу вокалістки Катерина Павловської на цих теренах навіть не треба щось особливо пояснювати ("Zori", "Antysanitaria").
У чомусь такому ретровому вона відразу ще й готова позмагатися з гуртом Мова та сукенками Альберта Цукренка ("Son"). У панк-джазовому треку "Kvitochka" вона наче продовжує справу гурту Таліта Кум (хоча б їхній трек "Шоу бізнес!" з альбому 2007 року).
Глумливий трек "Den kzom" нині навіть варто назвати злою відповіддю сентиментальній кон'юнктурі alyona alyona "Сумно мені". Панковий заклик треку "Moskall" відразу поставить хрест на зарюмсаних потягах тієї пані.
Шумове є найкращою частиною цього альбому ("Zakliattia"). Індастріал мусить стати ще одним фрагментом їхнього образу. Після рефренів на кшталт "Прокачуй губи – Вавилон це любе. Прокачуй дупу – Вавилон це любе" – це можна помітити й без сонцезахисних окулярів ("Babylon").