Андрій Корнат: Я не вважаю діяльність в парламенті панацеєю від всіх проблем

Андрій Корнат: Я не вважаю діяльність в парламенті панацеєю від всіх проблем

Варіанти,  10 червня 2013

Розмова з депутатом Львівської обласної ради, Головою Львівської крайової організації Народний Рух України Андрієм Корнатом на тему перспектив розвитку та особливостей об'єднання Української Народної Партії (УНП) та Народного Руху України (НРУ) в єдину правоцентристську політичну силу РУХ.

Андрію Володимировичу, після проведення об'єднавчого з'їзду 19 травня, на якому етапі перебуває взаємодія двох партій?

Хочу сказати, що після цього з'їзду відбулося багато організаційних моментів, які передбачають виконання необхідних завдань. Перш за все, це створення єдиного широкого формату об'єднання на платформі усіх партій націонал-демократичного спрямування, який займе свою нішу в українській політиці.

Також ми провели низку необхідних консультацій з представниками цього політичного спектру, керівниками їх обласних осередків та громадськими організаціями. Сподіваюся, що на наступній тиждень ми зможемо запропонувати Львівщині та українському суспільству нові результати нашої праці.

Зокрема, йде робота над декларацією та намірами тих політичних сил, які розуміють, що перед Україною стоять серйозні виклики в обличчі сьогоднішньої владної вертикалі.

На Вашу думку, яким чином поява нового об'єднання РУХ вплине на ситуацію в опозиційних силах?

Сьогодні в політиці ми фіксуємо стан пасивного споглядання, коли йдеться про людей які представляють в українському суспільстві середній клас, який ще не сформувався за показниками психологічного характеру. На жаль, зараз в Україні немає умов, які дали б йому змогу зреалізуватися в ролі європейського середнього класу. Через це він не бере активної участі у політичних процесах сьогодення.

Ми повинні розуміти, що є місце і для інших політичних сил, в тому числі в опозиції, які відображатимуть потреби цього прошарку населення. Наразі на політичному ринку ми бачимо три сили, які гостро виявляють свою опозиційність до владного режиму. Це радикальна «Свобода», відкрита ліберальна політична сила «УДАР», та «Батьківщина».

Але за ідеологічними показником ці партії не можуть носити ознаку націонал-демократичних сил. В них не передбачено поняття соціального ліфту, коли йдеться про можливість вільної політичної самореалізації. Саме тому ми помітили вакуум та відчуваємо, що середній клас не включений в політичний процес.

Можемо говорити і про непослідовність дії парламентських опозиційних сил. Саме тому ми відчуваємо необхідність створення нового опозиційного центру, який візьметься за втілення націонал-демократичних ідей в українському суспільстві.

Чи не становить виникнення РУХу загрози для парламентської опозиції?

Ми розуміємо, що парламентські опозиційні сили, які поділили між собою виборчий електорат, з ревнощами ставляться, коли з'являється хтось інший в секторі їхньої діяльності. Якщо йдеться про конкуренцію, то їм треба розуміти, що в Україні для неї є всі відповідні умови. Саме тому до нас вони ставляться дуже особистісно. Однак, не варто говорити про загрозу з нашого боку. Останнім часом, можна помітити, що сучасні опозиційні мітинги, далеко не відповідають тим, що були в 2004 році. Суспільство вже не реагує на їхні заклики.

Через непослідовність діяльність опозиції нагадує політичну гру з суспільством. Ми постійно чуємо заяви Анатолія Гриценка про те, що опозиція не додає голосів, тобто не бере участі у голосуванні за надважливі законопроекти. У даному випадку є моменти, які вона не розуміє, і це нас спонукає взяти участь у політичному житті країни, зокрема зайняти нішу позапарламентської опозиції та внести дещо інші механізми чи ідеї в опозиційну боротьбу.

У будь-якій країні є крайньо- права чи ліва політична сила, або ж декілька центристських, реформатори чи консерватори. Це – класика політичної системи, тому на українському політичному ґрунті є всі необхідні умови для розвитку та втілення наших ідей.

Слід розуміти, що парламентська опозиція у складі вже названих трьох політичних сил, це ще не вся опозиція. Її не можна просто взяти і приватизувати. Ми не становимо небезпеку для парламентської опозиційних сил, так як несемо відмінні ідеї і механізми боротьби, які не зазіхають на їхні позиції.

Це, перш за все, робота з інститутами громадянського суспільства, що передбачає створення більш широкого формату опозиції. Зокрема, це співпраця з громадськими організаціями, християнськими об'єднаннями, політичні партіями чи рухами, асоціаціями, профспілками.

Це одна із особливостей роботи в позапарламентській опозиції.

Яким чином відбуватиметься виконання поставлених завдань в умовах позапарламентської опозиції?

Я хочу навести один приклад. Близько двох років тому 22 січня саме ми, а не представники теперішніх опозиційних сил, вивели людей на вулиці. Слід додати, що вони далеко не єдині в своїй опозиційності.

Йдеться про те, що навіть в умовах позапартійності, ми можемо успішно діяти за своїми власними механізмами та способами боротьби. Ми наразі не обтяжені роботою в парламенті, тому безпосередньо взаємодіяти з населенням у нас вийде краще.

Таким чином, ми можемо втілювати нові методи спротиву теперішньому режимові та, навіть, стати внутрішнім двигуном для парламентської опозиції. Знову ж таки, минулий досвід показує, що саме нам вдалося розхитати режим Леоніда Кучми в умовах, коли тодішня опозиція була фактично роз'єднаною.

Ми передбачаємо роботу з окремими соціальними групами, чи то студентами, чи освітянами, які можуть реально вплинути на ситуацію в країні. Окрім того, я не вважаю діяльність в парламенті панацеєю від всіх проблем. Є ж громадянське суспільство, яке також може реалізовувати свою ініціативу та добиватись високих результатів боротьби.

Сім обласних керівників НРУ не підтримали ідею об'єднання і збираються вступити в «Батьківщину». Чому?

Для початку хочу зазначити, що нам часто вказують на те, що наші політичні сили йдуть до об'єднання, однак всередині цього процесу є значні розбіжності. В цьому випадку варто відзначити, що формування єдиного центру правоцентристських сил є небезпечний для фінансово промислових груп, і передусім для режиму, який сформувався в Україні.

Їх влаштовує ситуація, за якої є вони і слабка опозиція. Тому їм не потрібне виникнення ще одного центру спротиву, з яким необхідно боротися. Ситуація із цими обласними керівниками доводить, що з'являються люди, в яких є дрібні мотиви особистого працевлаштування, через які вони включаються в роботу замовних проектів.

Відзначу, що будучи на конференціях, в деяких обласних організаціях чи безпосередньо в Київській міській, помітно, що там по-іншому реагують на те, про що наголошують лідери об'єднання.

Часто люди, що заявляють про відсутність потреби у об'єднанні, вже мають місце в іншій політичній партії. До прикладу, деякі депутати ВРУ, які зараз є в списках «Батьківщини», стали ними за рахунок квоти НРУ, і тепер там себе комфортно почувають.

Додам, що на останній політраді рішенням об'єднаної партії РУХ вирішено виключити з лав партії керівника Волинської крайової організації, який агітував приєднатися до лав «Батьківщини». Був випадок коли він собі дозволив не пустити голову партії Василя Куйбіду на засідання.

Однією з умов об'єднання є створення єдиного керівного органу з пропорцією представників від УНП та НРУ у відповідності 50 на 50. Чи вдалося його сформувати та як втілюється ця схема на практиці?

Нещодавно в рамках Львівського крайового з'їзду відбулася зустріч, на якій приймали рішення для всієї об'єднаної партії. Там були присутніми 38 осіб, 19 з яких належали до УНП, і ще 19 – до НРУ. Однак слід уточнити, що система об'єднання 50 на 50 триватиме до 1 листопада, а саме до процесу повної перереєстрації.

Ми ще не впевнені в остаточних представниках єдиного партії, адже їхня кількість постійно змінюватиметься. Можливо, з нами співпрацюватимуть представники інших політичних сил чи хтось захоче залишити лави партії. Не можна легко спрогнозувати що зміниться до грудня 2013 року, коли ми підемо на офіційний установчий з'їзд.

Наразі ми повинні вирішити питання номінального керівництва. А як виглядатиме система 50 на 50, і чи буде вона відповідати тому, що є зараз, ми зможемо дізнатися вже після перереєстрації.

В чому суть згаданого Вами процесу перереєстрації?

Цей процес передбачає написання заяви на втуп до об'єднаної політичної партії. Що стосується дійсних членів НРУ, то вони не можуть вступити до лав нової партії, оскільки є представниками політичної сили, на базі якої відбулося об'єднання. Тому вони проходять перереєстрацію.

А представники УНР повинні погодити своє членство у партії, написавши відповідні заяви. Насправді цей процес виглядає просто. Люди заповнюють відповідний бланк та ставлять свій підпис.

На сьогодні вже в обласних, міських та районних штабах вже розпочався цей процес. На всеукраїнському рівні затверджено оргкомітет по перереєстрації. У Львівській області він складається з 10 чоловік. Перереєстрація є доволі тривким процесом, а тому триватиме до першого листопада.

Окрім того, ми пануємо внести зміну в партійний квиток, зокрема йде мова щодо розробки його електронного варіанту.

З якими ще політичними силами планується співпраця у створенні позапартійної опозиції?

Хочу сказати, що на Львівщині процес співпраці з можливими політичними партнерами ведеться найбільш активно. Нещодавно відбулась зустріч з представниками 8 політичних сил та 2 громадськими організаціями, зокрема, з КУН, УРП, Українською платформою «Собор», політичною партією «Україна соборна». За столом переговорів були присутні Мирослав Герцик, Ростислав Новоженець, Володимир В'язівський, Григорій Ангел та інші особи.

Відзначу, що 6 червня на засіданні проводу УНП та НРУ були прийняті ухвали крайових організацій про підтримання широкого формату об'єднання. Наш львівський округ став одними із перших, хто це зробив. Вважаю що незабаром, десь впродовж тижня, ви буде свідками проведення всеукраїнської конференції, на якій ми поговоримо про пришвидшення процесу об'єднання та прийняття аналогічного рішення іншими крайовими організаціями РУХу.

Які зміни внесуть до нового статуту партії РУХ, і наскільки він відрізнятиметься від того, що передував об'єднанню?

Ми вирішили не вносити суттєвих змін. Зокрема, помінялося доповнення по кількісний склад органів. Його збільшили, адже раніше в нашому статуті йшлося про те, що він не має перевищувати 55 чоловік.

Окрім того ми плануємо пришвидшити динаміку прийняття важливих рішень, на основі зміни положення про те, що на обласних засіданнях не можуть приймати загальні положення для всієї партії. Також внесли поправку про назву партії.

В статуті буде одне нововведення, а саме: створення такого керівного органу, як Рада Старійшин. Це спеціалізована група осіб, в яку ввійдуть старші, поважні люди, які будуть приймати рішення не на основі статуту.

Загалом це нагадуватиме звичну нам етичну комісію, що є присутньою і у парламенті. Відзначу, що ці зміни є узгоджені, але остаточно будуть прийняті у грудні, після перереєстрації.

Як Ви оцінюєте ситуацію з ВГО «Молодий народний рух», який після 19 травня оголосив про переїзд у новий офіс у Києві та заявив, що діятиме самостійно?

Чесно кажучи, до керівництва цього громадського об'єднання у мене є важливе зауваження. Зокрема, це стосується декількох осіб, які є, якщо не помічниками Бориса Тарасюка, то особистими друзями Івана Крулька, що займає посаду голови «Молодої Батьківщини».

Чи розуміють вони, що своїми діями порушують статутні та програмні засади партії? Перш за все, їм варто пам'ятати, що вони були створені як при партійна організація, за дорученням самого В'ячеслава Чорновола.

Який вплив має нардеп Ярослав Дубневич на НРУ у Львові?

Насправді зараз нам закидають багато різних кліше. Якщо оцінювати вплив фінансових груп, то хотів би сказати, що на сьогоднішній день наша політична сила є самодостатньою. Вона перш за все будує свої фінансові операції виключно на коштах, які є внутрішньопартійним резервом саме нашої організації.

В цьому випадку йдеться про депутатський корпус, та людей які глибоко мотивовані займатися політикою у нас. Зазначу, що ми стоїмо на порозі подій, коли влиття нових людей десь мінятиме, зокрема, і фінансове становище партійної діяльності.

Що стосується Ярослава Дубневича, то він немає ніякого відношення до Народного Руху України, і в першу чергу до фінансових відносин з ним.

Ви були одним із претендентів на посаду заступника голови Львівської облради, якого обирали 25 квітня. Чи не здається вам, що НРУ не доклав всіх зусиль, аби саме Ви отримали цю посаду?

У будь-якій політичній грі є свої слабкі та сильні сторони. Більше того, я вам скажу, що цей програш у битві не дає нам підстави говорити, що ми програли стратегічно. На мою думку, те, що я не отримав цієї посади, дає мені змогу залишатися в конструктивній опозиції, коли йдеться про місцеву політику, і в радикальній опозиції щодо чинного режиму.

Тим не менш, зрозуміло, що кожна політична партія хотіла б мати свого представника в тих сферах діяльності, де її наділяють важелями впливу. Я не вважаю, що НРУ не зробив все для того, щоб я отримав цю посаду.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.