На хвилі “Бармаглота”

Спільна справа перемогла і у Львові розпочала свою працю нова інтернет-радіостанція. Першими цю щасливу мить засвідчили гості спеціальної презентації, що відбулась у просторі Актовий зал, Fredra.61.

Радіо "Бармаглот" позиціонує себе як справді незалежну культурну одиницю, що пропонує львів’янам, українцям і, взагалі, усьому світові різноманітний контент, цікавий сам по собі, а не як "формат" чи "продукт".

За "Бармаглотом", нагадаємо, стоїть ініціатива двох друзів – кіноактивіста Станіслава Тарасенка та звукорежисера Антона Вербіцького. За останні кілька років Станіслав вже став доволі знаною постаттю у львівських культурних колах, завдяки невтомній організації різних кіноподій. Почавши із влаштування камерних переглядів світової кінокласики та зацікавивши львів’ян циклом інтернет-подкастів про історію кінематографу, Станіслав Тарасенко зміг зібрати доволі велику аудиторію довкола регулярних показів "іншого кіно" у кінотеатрі "Копернік" як тамтешній арт-директор.

Сьогодні вітчизняні медіа, навіть незалежні, поділяються на ті, які підтримуються бізнесом, і ті, які підтримуються політичною силою. Адже, суворі ринкові реалії не дозволяють виживати і функціонувати у інакший спосіб.

Аби змінити цю ситуацію вторинності культурних мотивацій, творці Радіо "Бармаглот" вирішили розбудовувати свій проект суто як професійне хоббі в інтересах громадськості. Тобто, займатися радіостанцією  як "справою для душі". А кошти, необхідні для запуску і технічної діяльності  зібрати з цієї самої громадськості. Таким чином, спільнота отримує цікаві радіоефіри, не обмежені прокрустовим ложем "формату", а бармаглотівці та усі інші охочі отримують простір для творчої самореалізації.

Ця схема виглядає занадто ідеальною, але схоже, що наразі співвідношення індивідуального ентузіазму та колективного інтересу склалося саме таким чином, щоб ідеї таки змогли втілитися у львівську реальність.

Не останню роль тут зіграла культурна харизма самого Станіслава. Адже, на вечірку-презентацію "Бармаглота" прийшли самі ті люди, які вже полюбили його як організатора цікавих кінопереглядів. Саме тому проект "Бармаглот" став успішним на "Спільнокошті" – платформі для колективного збору грошей. Люди знали Станіслава та справді довіряли йому як культуртрегеру, що виражає їхні смаки та побажання. Як висловився один поціновувач гурту "Акваріум", що прийшов на презентацію, - "людина талановита в чомусь, має бути талановита і в усьому". Тож, від ефірів нової радіостанції чекають чогось такого ж цікавого та насиченого як і на кінопереглядах.

Початок роботи "Бармаглота" анонсувався ще на початку осені. Але, як пояснив Станіслав, на презентації в "Актовому залі", з’явилися додаткові труднощі, на вирішення яких довелося витратити три місяці. Адже, аби забрати зібрані на "Спільнокошті" ресурси, потрібно було створити власну громадську організацію та владнати відповідні юридичні і бухгалтерські питання.

І ось настав момент, коли бармаглотівці урочисто оголосили, що їхнє радіо вже звучить в ефірі.

Усі, хто допоміг проекту фінансово, могли отримати спеціальні подарунки на згадку – плакати, диски та іграшки. "Звичайним гостям" роздавали наклейки. А потім розпочалась дискотека. Місце за пультом зайняв "діджей Вінампенко", який потішив відвідувачів презентації тією музичною "анархією" та "еклектикою", яку обіцяли раніше.

У ефірі "Бармаглота" до кінця року звучатимуть лише музичні треки – триватиме перевірка та налаштування техніки. А з січня включатимуться спеціальні перебивки, заставки та прямі ефіри – різноманітні передачі про культуру. До Станісава і Антона вже звернулося чимало ентузіастів, готових разом творити програми про кіно, філософію та музику.

Проект "Бармаглот" успішно вінчає ряд інших спроб запустити незалежну радіостанцію у львівському ефірі.

Багато львів’ян ще пам’ятають як свого часу раділи у дев’яностиих роках появі в ефірі радіо "Люкс" першої едиції, на хвилях якого можна було послухати усе бажане та замовчуване деінде. А потім, коли "Люкси" неминуче скотилися до повсюдного "формату", полегшено зітхали настроюючись на радіо "Ініціативу" на початку двотисячних. З того часу не одна ефемка пробувала втертися у довіру слухачів, прикидаючись "незалежним" радіо.

Тепер, Станіслав та команда обіцяють, що повернуть словосполученню "незалежне радіо" його первинний зміст та здолають нарешті підміну та девальвацію понять, характерну для нинішніх медіа, що прикидаються "культурними".