Зміст статті

14 березня 2018олександр ковальчук2958

Викрадена принцеса: Руслан і Людмила

Примітивна мультиплікація Film.ua продовжує освоюватися у казковій Хохляндії.

Нудний та безликий мультфільм Викрадена принцеса: Руслан і Людмила від кінокомпанії Animagrad (Film.ua Group) на який Держкіно України виділило 19,5 мільйонів гривень.

Тут вже декому почало видаватися, що Film.ua нібито вибудовує у своїй продукції (Микита Кожум'яка, Сторожова застава, Руслан і Людмила чи майбутня Мавка. Лісова пісня) власну міфологію (власне, українську), однак це лише міфологічна територія лінивства та бездарності творців цих фільмів, які так нещадно та безглуздо копіпастять усе підряд.

Тут, звичайно, можна сказати, що вони лише так постмодерно копіюють приклад Шрека чи ВОЛЛ·І (та все інше підряд від Діснея і до Піксара та Дрімворкса), але як же ж безталанно вони це роблять, свят-свят-свят (хоча й так беззубо претендують на оригінальність). Саме тому, певне, ледве не фетишем цієї кінопродукції стає Голем – символ мертвонародженості та безплідності цих фільмів та мультфільмів. Якось так зійшлися планети, що ліниві кіномистці знімають для забудькуватих глядачів якусь вторинну шнягу, і навіть особливо не паряться тим, що постер Руслана та Людмили нагадує рапунцельний постер мульфільму Tangled (2010).

Схема паразитарної діяльності Film.ua проста, як два пальці об асфальт: нахапатися, як сучка блох, звідусіль цитат (у контексті такої примітивної продукції вже доречно говорити про плагіат), пообкладатися ними і не бачити за тим вже світу Божого. Закономірно, що за такої ситуації відразу починає вилазити та ж проблема, що і в Сторожовій заставі, бо якщо забрати усі ці цитати (чи банальні запозичення), то від мульфільмів (Микита Кожум'яка, Руслан і Людмила) не залишиться і мокрого місця.

Якщо у джерелах натхнення для мистців з Film.ua є свій колорит та традиція, то у місцевій версії всесвітніх зразків для лохів залишається лише розмита ідентичність спільної слов'янської колиски та жодної української специфіки. У Микиті Кожум'яці, Сторожовій заставі чи Руслані і Людмилі немає жодного чіткого маркеру хоч чогось приблизно українського (державного). Навіть у російському лубку Вікінг (2016) про Володимира Великого можна натрапити на тризуб, але не варто очікувати на щось подібне у продукції Film.ua.

Ревні вартові випадків наруги над державними символами, звичайно, що зможуть побачити у самозакоханого чарівника Фіна з Руслана і Людмили перевернутий тризуб на грудях, але не подібна дрібничка робить продукцію Film.ua казковою Хохляндією, відсталою, анемічною, безпорадною та провінційною територією з періодичним креном у русскій мір.

фото: dnpr.com.ua

Після третього випадку цілковитого спотворення (перевертання) магії першоджерел та ігнору місцевої традиції, напевне, вже варто починати писати про свідому політику мистців з Film.ua щодо дискредитації української сінеми, хоча, як і завжди, усе можна спихнути на неосяжну тупість таких режисерів, сценаристів та мультиплікаторів.

Так в істеричній цитатності (чи алюзіях) з дешевої, сердитої та кислотної розмальовки Микита Кожум'яка можна натрапити на усе звідусіль: мультсеріал Лего Ніндзяґо: Майстри Спінджицу, Пісня моря, Гобіт, Мія і я (але без Клімта), Шрек, радянська Попелюшка, Зоряна брама, Льодовиковий період, Атлантида: Загублена імперія, Гаррі Поттер, Принцеса і жаба, Сталевий гігант (пластика кам'яного голема), Фінеас і Ферб (білка в штанах) тощо (і навіть традиційний політ на тлі Місяця).

Але оскільки у творців цього мультфільму мало розуму та фантазії для такої постмодерної забави, як, наприклад, у нещодавній екранізації Роальда Дала Revolting Rhymes (2016), то країна має лише несмішну веселкову резервацію для ідіотиків-українців з характерною фізіогномікою психічного відхилення: карикатурного татка, старшого брата (який постійно щось жує), самого Микити та його невротичної мами.

І тут вже можна помітити цікаві паралелі не лише з Селом дурнів журналу відеокоміксів "Каламбур", але й з російським мультсеріалом Фіксики (який швиденько, але неоковирно переклали українською) у його сексизмі в зображенні жіночих персонажів: обмеженої секретарки професора Чудакова – Лізоньки, а також мами Дід Дімича, яка впевнено заявляє, що їй непотрібен власний кабінет (як у татка), бо в неї є кухня.

Власне, примітивність у зображенні другорядних жіночих персонажів простежується й в Руслані і Людмилі (принцеси, які ожили після поразки Чорномора). Дивно лише, яким таким дивом місцеві феміністки оминули таке одоробло своїм невсипущим оком.

Окрім того, головним джерелом натхнення для творців Микити Кожум'яки є мультсеріал The Adventures of Puss in Boots (як продовження бандерасного Puss in Boots, слідів якого у Руслані і Людмилі також достатньо).

Сам Микита Кожум'яка підозріло нагадує персонажа Kid Pickles з The Adventures of Puss in Boots, який так любить огірочки, що ніколи не випускає банки з рук (у всесвіті Film.ua Микита Кожум'яка спокійно би міг називатися Микитою Салоїдом).


Микита Кожум'яка


Kid Pickles

Але якщо у руках творців The Adventures of Puss in Boots така парсуна майстерно огортається гротеском, то у кріейторів Микити Кожум'яки від первісної фантазії не залишається жодного натяку, а лише примітивізм та знущання над хоч якимсь українським матеріалом. Трендовий постмодернізм (хоча давно вже не трендовий) у людей з Film.ua не посилюється жодним талантом, і тому якось вже зовсім цілеспрямовано бабрається у погіршенні якості усього навкруги: малюнків, діалогів, гумору тощо.

Саме тому у мультиплікації Викрадена принцеса: Руслан і Людмила без вимученого і несмішного постмодернізму залишається лише примітивна історія без жодного розвитку характерів (як, до речі, у Tangled на який вони так тупо орієнтуються), сумнівні геги, страшні (неприємні) персонажі, безмозкі діалоги тощо.

Якщо покадрово розбирати цю халтуру, то це просто якесь тихе жахіття. Все настільки вторинне, пережоване мільйони разів, безлике, що аж страшно і нудно. Особливого перчику цьому банальному покручу додає озвучувальна присутність учасників гурту Врємя і Стєкло (яких періодично звинувачують у плагіаті), цієї місцевої репліки британського колективу AlunaGeorge, а також співачки Джамали (місцевої копії британської співачки Jessie Ware) з невиразним треком ні про що.

У цій нудній та безпощадній копії мультфільму про Рапунцель немає найголовнішого з Tangled – немає мрії, а лише механічне та бездушне нанизування цитаток (Аватар, Гобіт, Володар перстнів, Шрек, Зоряна брама, Льодовиковий період, мультсеріал Minuscule, Лего Ніндзяґо тощо, плюс картини Далі). Перегони дахом – це Puss in Boots.

Бійка під Штрауса – це Rango.

А який сенс у закосі Кота Вченого під Майстра Шіфу з Kung Fu Panda?

А чого такого нового у живій їжі глядачі не бачили після мульфільмів Мінлива хмарність, часом фрикадельки та Повний розковбас? І що такого особливого там дає в українському контексті алюзія на тарантінівський Kill Bill?

А що такого смішного (чи стьобного) в демонстрації журналу "Отдохни", окрім рагулізму творців таких гегів? Схоже, що тільки русскій мір може переплутати депресію з Держдепом і вважати це дотепним. З тих територій приходить й цитата (як експлуатація теми викрадення принцеси) канонічної сцени з Кавказької полонянки (яку так полюбляють юзати творці серіалу Останній москаль) у виконанні Фарлафа, Богдая та Ратміра.

Впарюючи малятам таку халтуру Film.ua може відмазуватися тим, що й сам великий Дісней постійно повторюється у своїх мультфільмах, однак в суворих місцевих реаліях така бездарна діяльність нібито українських мультиплікаторів призводить лише до профанації тих чи інших тем, казенного загарбання кінематографічної території. Ось так Мавка. Лісова пісня у своїх еко-тематичних закосах під мульфільм Атлантида: Загублена імперія й перетворюється на Мавку Порєбрікову.

Автор: олександр ковальчук