Новий Адам

Андрій Садовий зійшов з президентських перегонів на користь Анатолія Гриценка та парламентських виборів, але залишив за цей пертурбаційний період чимало іконічних артефактів й метаморфоз.

Міський голова Львова Андрій Садовий захотів якось скинути з себе ветхі галицькі ризи та стати новим (наступним Президентом). Оновленим апгрейдом явився він цьому брутальному світові недосконалих людей своїм своєрідним кейсом. Зійшов з вершин галицьких палестин, львівських так би мовити пагорбів, у низинний світ невикінчених людей. У цей базарний день щодня (і без вихідних на обід), де на кожен товар буде свій покупець.

А чого тут тільки немає на дозвіллі: кольорові ярмарки, бляшані дзигарки, пір'їсті когутики, бальони на джигутику, мотилі дерев'яні, конячки буяні, цукровая вата і з пряника хата. Отож і довелося Садовому являти цьому строкатому світкові щораз новую свою парсунку. Нову свою іпостась (закриту досі) та нову личинку для лохів. До кольору, до вибору, як каже мудрий вкраїнський нарід.

Нагим у сей макрокосм бруду, дусту та глини змушений був приходити артист Садовий. Садовий розчахнувся назустріч цьому світові. Розворушився, розчулився, розпушився з комфортної галицької колиби на теплому припічку. Роздуплився щоб розчехлитися. Наче мушля привідкрився перламутровими стулками, щоб явити цьому жорстокому світові клятих олігархів свою дорогоцінну перлинку. Настільки пещену та викохану трьома каденціями, що за неї варто піти та віддати відразу усе. А заразом ще й продати всіляку всячину, дріб'язковий непотріб та винести сміття.

Там дивись, і до парламенських виборів він й перевтілиться з личинки у лялечку, а там, мо' й перетвориться на якогось виїмкового метелика (схоже, що олігофага, бо тут Садовий дещо витребенькуватий панич, але не так що аж зовсім): на Прочанка Едипа, на Білюшка Морзе, на Гірняка Проноя, на Данайця Хрисиппа, на Зегриса Евфема, на Осадця Мегера, на Синявця Озиріса, на Мінливця Метиса, на Перлівця Єфросина чи Дукачика блакитнуватого. Хоча має Садовий і всі потенції до того, щоб стати Легітом дубовим чи зерновою міллю.

Наче Данко серце відкрив Садовий перед всеукраїнським електоратом деякі сховки свого нутра, показав потаємне раніше, але відтепер і назавжди піднесене на п'єдестал для загального огляду та реклями (шо та Гуцулка Ксеня).

Розпочинав він, звісно, слабенько, з жаби для Луценка, але поволі таки прозрів на комедійному поприщі епігона Ляшка, і геги так й посипалися з нього, немов з рогів достатку. Какао, дороги, рапани, песик Йотамчик (якого його дружина якось в кадрі іменує Дурком) та килимок, біг, босі ноги в кадрі (ніби в Ісуса). Секс, підтримка геїв та лесбійок, перший косяк, перше побачення, весілля, діти, дупа на дорогах, інтимне тримання за горло, сокровенні одкровення (після яких відразу з речима в прокуратуру). Сміхотворні інтерв'ю зі самозакоханими та обмеженими інтерв'юреми (схоже, що Садовий вже жалкує про те, що під час бігу з банкіром не зупинився, щоб поглянути на малого край дороги, яку стало так зле). За забручанців з великої України песика Йотамчика можна назвати "обжорою", а для єлейного галицького елєкторату хоум відео з колядою обов'язково має бути під мельодраматичну музичку (бозє-бозє). Сливе дивно, що російська пропаганда ще не підхопила на стяг його юнацький спомин про кар'єру м'ясника в Криму. Либонь не одне покоління кримських москалят вже лякало б своїх діток постаттю кровожерливого м'ясника зі Львова, Андрія Садового.

Згідно останніх віянь збільшилась в іміджевій іконці Садового й частка його дружини, Катерини Кіт-Садової. Мудрої галицької кобіти, яка не лише стоїть за спиною розумного чоловіка-педанта та скрупульозно керує ним в слушну мить, але й може серцем кротким та духом сокрушеним уважно слухати його у миттєвість проповідницького піднесення над усіма д'гори. Хоча, звісно, кумедно дивитися на те, як Садовий проводить дружині лікбез матчастини певних нюансів місцевої політики. Вона так: "Ну але ж ти зможеш щось з тим зробити?" А він: "Це має бути одне вольове рішення. Голову скрутив і до побачення. Все". Це нагадує певні сексистські моменти книги Доді Сміт "101 далматинець" 1956 року видання, де Понґо та Спаніель так по-чоловічому обмінюються поблажливим поглядами на тим, як Леді Понґо так по-жіночому ніяк не може прошурупати мізкам над тим, де у неї права нога, а де – ліва.

Учень не може бути більшим за свого Учителя. Так і дружина мусить іти слідами чоловіка свого. Саме у цих тезах треба шукати коріння подальшої підтримки побожною Катериною Кіт-Садовою місцевих геїв, лесбійок, бісексуалів та трансгедерів. Згодом вона навіть власноручно прийде на феміністичний марш 8 березня у Львові, щоб Орантою накрити своїм всеблагим омофором місцевих феміністок від потенційних нападок тутешніх праваків. Поміж цієї богородичної місії кожної феміни не забувала дружина Садового й про свою людську природу.

Шанельними примхами весняної моди вона підносила себе до канонічного образу Джекі Кеннеді вже не вперше. Ще під час хресної ходи 2015 року, де Садовий ніс перед собою березового хреста, вона вийшла у галицький світ такою поставою. І не сказати, звичайно, що їй це не пасує. Просто треба нарешті сильніше вибиратися з того затхлого галицького закутка на широкий світ Божий. Іти до Сонця (правди) та висікати з себе усе те львівське, рабське, реліктове. Ще у її діяльності був епізод з малим Ісусом, де вона дещо на галицький (пієтичний) манір говорила про Різдво, але кляті нехристи все перекрутили на свій, блядський копил (бо не знають ні Слова, ні Писання, ні Передання). Хтось ще у тому подружжі Садових побачив сліди серіалу Картковий будинок, хоча тут таким ближчим буде британський міні-серіал 2013 року The Politician's Husband. Сам ж Садовий зі своєю компанією наприкінці своєї кампанії вже нагадував більше серіал Veep і таки шкода, що немає на нього свого Армандо Яннуччі, щоб зняти про його ратушні справи щось на кшталт In The loop.

Але то вже таке, як каже Мирон Богданович. Зрештою на тій блазнювальній нивці облізлого паяца почав нагадувати бідного Дуфа з його нездійсненними прожектами та інаторами, і тому вчасно навіть пригнув з подражанія посполитого Ляшка у благочинний релакс.

І щоб вже не так сумно було Андрію Садовому у цьому в реклямному Вавилоні довкола (де ніхто нікого не розуміє), щоб не сидів він і не плакав над річками (десь зранку в автомобілі після запальної ночі), то саме для нього лунає сей перевертач. До Другого Пришестя Господа Нашого Ісуса Христа не так вже й далеко. Мараната.