Насущне життя та щоденні проблеми львівських дітей-сиріт.
Реформа деінституацізації у Львівській області та трансформації інтернатів для дітей-сиріт у Львові.
У лютому Центр опіки сиріт, що діє при Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла (УГКЦ) у Львові, забажав, щоб Львівська облрада передала йому у власність на безкоштовній основі будівлю колишньої школи-інтернату на вулиці Короленка, 7. Центр отримав відмову, незважаючи на те, що його інтереси активно лобіював мер Львова Андрій Садовий. Тоді ж будівлю інтернату виставили на аукціон та продали. Проте Львівська міськрада заблокувала результат аукціону у суді.
Сироти і закон
Ця історія, яку бурхливо обговорювали в місцевій пресі, привернула увагу журналістів Варіантів до проблеми дітей-сиріт. Передусім Варіанти поцікавилися реальною кількістю сиріт у Львові та Львівській області, їхніми опікунами, соціальними пільгами цієї категорії дітей та їхньою реалізацією в дійсності. Законодавство про охорону дитинства визначає хто з дітей вважаються сиротами та дітьми, які позбавлені батьківського піклування. Адже саме цими двома категоріями й опікується держава.
Сиротами вважаються діти, в яких за різних обставин померли батьки. Позбавленими батьківського піклування офіційно можуть визнати дітей у тому випадку, якщо їхніх батьків позбавили батьківських прав або ж вони зникли безвісти чи їх визнали недієздатними тощо. Також до цієї категорії відносять дітей від яких відмовилися батьки, безпритульних тощо. Ці дві категорії дітей перебувають на повному державному утриманні до 18 або до 23 років, тобто завершення навчання та влаштування на роботу. Це означає, що держава повністю покриває видатки на їхнє утримання та навчання, виплачує стипендії, щорічні допомоги, надає значні пільги на оплату комунальних та інших платежів. І все це незалежно від того, чи сироти доростають і навчаються в державних установах чи мають опікунів або виховуються в прийомних сім'ях.
Держава також дбає про те, щоб за сиротами зберігалося житло, а якщо вони не мали житла, то вона забезпечує їх ним позачергово, коли їм виповнюється 18 років. Про дітей-сиріт та тих, хто позбавлений батьківського піклування, також дбають місцева влада і благодійні організації.Втім, дізнатися точно суму, яку держава та місцева влада витрачають на виконання важливої соціальної функції з опіки та виховання сиріт, майже нереально. Адже фінансування здійснюється на підставі не одного, а декількох законів та розпоряджень, кошти надходять від різних розпорядників і витрачаються на місцях різними підрозділами. Єдине, що вдалося зрозуміти, це те, що це доволі чималі суми, хоч в перерахунку на одну дитину їх однаково не так вже й багато.
Так, в 2018 році у Львові з державного та міського бюджету на соціальну допомогу 510 дітям-сиротам лише від Управління соцзахисту Львівської міськради витратили понад 25 мільйонів гривень, в середньому – близько 50 тисяч гривень на одну дитину. І це без 50 відсоткових пільги на комунальні платежі, пільги на зв'язок, видатки на утримання дітей в інтернатах, які на Львівщині в 2017 році сягали до 12 тисяч на одну дитину, зарплату педагогічних та технічних працівників тощо.
Є інтернатні заклади – будуть у них й діти
На початок 2019 року на Львівщині офіційно зареєстрували 2204 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Абсолютна більшість з них – 1711 або 92,8 відсотків живе і виховується в сім'ях. 102 дитини або 4,6 відсотки мешкають в інтернатних закладах, що підпорядковані МОН, МОЗ та Мінсоцполітики. Релігійні організації офіційно опікуються 12 такими дітьми в області, зокрема, 2 – у Львові. І це лише 2,6 відсотків від загальної кількості дітей-сиріт у Львівській області. Крім того, ще 45 дітей на Львівщині навчаються у ПТУ та вищих навчальних закладах. Згідно наказу Міносвіти, до дитячих будинків, шкіл-інтернатів та дитячих будинків сімейного типу можуть зараховуватися діти-сироти, діти, які позбавлені батьківського піклування та діти, які розлучили з батьками відповідно до закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового та тимчасового захисту".
Діти-сироти та діти, які позбавлені батьківського піклування, але в той же час мають призначених опікунів, піклувальників, влаштовані в прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу, не повинні перебувати в інтернатах. З інформації, яку Варіанти отримали у відповідях на офіційні запити, можна дійти висновку, що в державних інтернатах та дитячих будинках, окрім вищезазначених груп дітей, виховуються й інші категорії.
Так, на Львівщині діє загалом 30 держаних виховних закладів інтернатного типу, в яких мешкає і навчається 4 674 дитини, а кількість педагогічного персоналу становить 1 608 осіб. В середньому на одну дитину в інтернатах припадає три педагогічних працівника. Наприклад, в дитячих будинках-інтернатах системи соціального захисту населення Львівської області є діти з багатодітних та малозабезпечених сімей, а також діти, які опинилися в складних життєвих обставинах, і діти з неповних сімей.
У Львівському міському дитячому будинку №1, який підпорядковується міській Львівській раді, левову частку вихованців складають діти з багатодітних та малозабезпечених сімей (44 особи). З 53 вихованців лише 6 дітей позбавлені батьківського піклування, 3 – діти-інваліди та 2 – діти учасників АТО. На Львівщині офіційно зареєстрували 984 дітей, які потрапили в складні життєві обставини. До цієї категорії зараховують дітей, які мешкають в сім'ї, але їхні батьки ухиляються від виконання батьківських обов'язків. Таких офіційно зареєстрували 913 осіб. 35 дітей в області стали жертвами насильства різних видів (економічного, психологічного, сексуального, фізичного). 21 дитина систематично залишає місце постійного проживання. До дітей в складних життєвих обставинах також відносять тих, кого перемістили з тимчасово окупованої території або зі зони проведення ООС – таких дітей у Львівській області всього 15. Разом з тим, на Львівщині не зафіксували жодної дитини, яку б батьки, опікуни чи піклувальники залучали до найгірших форм дитячої праці.
Візит до інтернату
Журналістка Варіантів відвідала Львівську загальноосвітню санаторну школу-інтернат №1 ім. Б.-І. Антонича для дітей з вадами серця та поспілкувалася з директором закладу Орестом Іваськівим. Під час пошуків кабінету директора можна побачити добре облаштовані просторі коридори між кабінетами. Стіни прикрашають різноманітні аплікації паперових метеликів, дерев та карти України, які зробили з пластикових корків учні закладу. Орест Іваськів розповів, що всього в інтернаті навчаються 217 дітей, у 6 з них батьків позбавили батьківських прав, тому ними займаються опікуни. Але тим не менш, всі вихованці інтернату мешкають у сім'ях, і щоп'ятниці батьки забирають дітей додому. Потрапити в цей інтернат не так вже й просто. Рекомендацію на навчання в ньому видає спеціальна медична комісія.
"Наш інтернат дещо специфічний. Це санаторна школа-інтернат для дітей з вадами серця. Тому саме лікарська консультативна комісія, що діє при поліклініках, й скеровує до нас дітей на навчання" – пояснює Орест Іваськів.
Зважаючи на потреби хворих дітей, у школі діє медичний кабінет зі спеціальним обладнанням. У ньому працюють лікар-кардіолог, дитячий лікар та спеціалісти з дитячої поліклініки на вулиці Чупринки. Вони приходять до інтернату двічі на рік, коли діти проходять поглиблене медобстеження. Специфікою закладу є скорочені уроки, які тривають 40 хвилин замість звичних 45-ти. В навчальній програмі інтернату є спеціальна полегшена програма фізкультури, в якій відсутній футбол.
"Окрім звичайної фізкультури маємо ще три уроки лікувальної фізкультури в тиждень в кожному класі. Тобто, діти, наприклад, у яких підвищений тиск чи проблеми з хребтом, мають ще додатково по два-три рази в тиждень лікувальну фізкультуру після обіду" – розповідає директор закладу.
У закладі постійно проводяться ремонти в різних куточках санаторної школи-інтернату і завдяки цьому діти навчаються в належних умовах. Також цей інтернат вирізняється активними кабінетами хімії та фізики, де діти власноруч можуть проводити досліди та засвоювати точні й природознавчі науки. У кабінетах інформатики вихованці навчаються на новітніх планшетах з відкріпною клавіатурою.
Деінституалізація
Проблема виховання дітей різних категорій в інтернатах та дитячих будинках не є новою. Система спеціальних держзакладів для дітей зі всіма її плюсами та недоліками дісталась Україні в спадок від радянських часів. Але не можна закривати очі на те, що така ситуація завжди була вигідною для певного кола осіб. Саме існування таких закладів в сумі з значними коштами, які виділяються державою та місцевою владою на їхнє утримання, штучно стимулює виникнення дітей, які претендують на соціальну допомогу з боку держави. Як то кажуть: "є інтернатні заклади – будуть у них й діти".
В Україні станом на 2017 рік, за даними Кабміну, налічувалось понад 700 інтернатних закладів для дітей, у яких перебувало на той момент 106,7 тисяч дітей. При цьому 92,3 відсотка з них мають хоча б одного з батьків, і лише 7,7 відсотків дітей в інтернатах – сироти. 1,4 відсотка дитячого населення України перебувають в інтернатах. В одному закладі, як правило, живуть та виховуються від 100 до 300 дітей. 17,2 відсотків дітей, які перебувають в інтернатах, мешкають більше як по 9 осіб у кімнаті. В різних областях України співвідношення дітей в інтернатах різні. Якщо у Київській області лише 0,66 відсотка дітей живуть і виховуються в інтернатних закладах, то в Житомирській – вже 1,3 відсотків, а в деяких областях цей показник перевищує 2 відсотки. Держава витрачає на інтернатні заклади мільярди гривень. Проте абсолютна більшість цих коштів йде не на речі чи продукти для дітей, а на утримання будівель та оплату роботи персоналу.
"У 2016 році на інтернатні заклади виділили 7 мільярдів гривень, у 2017 – 8 мільярдів гривень. Ще 250 мільйонів у 2016 році і 234 мільйонів у 2017 році надійшло від благодійників. З цієї суми 80 відсотків витратили на оплату комунальних послуг величезних споруд та заробітну плату співробітникам інтернатів.Якщо ви вирішили, що через такі великі витрати на персонал в інтернатах працюють переважно висококваліфіковані спеціалісти, то ви помиляєтесь. 46 відсотків з них – технічний і адміністративний персонал, 54 відсотки – вихователі та вчителі" – йдеться в пояснювальній записці Мінсоцзаходу.
Додаймо, що в 2017 році на утримання інтернатних закладів на Львівщині виділили з державного бюджету – 270 164 гривень, місцевих бюджетів – 211 562 гривень, спонсорських коштів – 16 744 гривень. В серпні 2017 року в Україні розпочалась реформа деінституалізації – зміна системи дитячих інтернатів, яка передбачає створення таких умов, за яких потреба в інтернаті (дитячому будинку тощо) просто зникне.
Львівська ОДА в рамках реформи деінституацізації розробила і винесла на затвердження Львівської облради Регіональний стратегічний план дій з реформування системи інституційного догляду і виховання дітей у Львівській області на 2018-2026 роки. Його автори прагнуть в найближчі два роки досягти таких результатів:
– створення належних умов для інклюзивного навчання у всіх опорних школах області;
– зменшити кількість дітей, які перебувають в інтернатах на 80 відсотків;
– почати процес деінституалізації 10 інтернатних установ і завершити трансформацію, щонайменш, 5 подібних закладів до 1 січня 2021 року;
– забезпечити адаптацію випускників інтернатів, осіб з числа вихованців з прийомних сімей, дитбудинків сімейного типу та тих, хто має опікунів та піклувальників до життя в соціумі та надати послуги соціального супроводу;
– забезпечити дітям та сім’ям, що мають дітей, доступ до не менше ніж 20% послуг, відповідно до їх потреб (на рівні об'єднаної територіальної громади).
"Ми зараз перебуваємо в процесі деінституалізації і працюємо над виведенням закладів, які будуть трансформуватись та вивільнятися" – розповідає начальник служби у справах дітей Львівської ОДА Володимир Лис.
За наступні 7 років інтернатні заклади Львівщини мають зазнати трансформацій, які поділяються на три періоди: короткостроковий, середньостроковий і довгостроковий. Санаторна школа-інтернат №1 імені Б.-І. Антонича відноситься до тих закладів, які мають зазнати трансформації в короткий строк та яка, згідно з планом проекту Львівської обласної ради, має відбутися вже цього року. Як заявив директор Орест Іваськів, він поки роздумує над деінституалізацією свого закладу.
"Є два варіанти, які ми розглядаємо з керівництвом, департаментом освіти. Один варіант це перетворення інтернату в санаторну школу, а інший – на ліцей" – зазначає він.
Іваськів зауважив, що якщо інтернати просто закриють, то дітям з особливими потребами буде складно пристосуватися до умов загальноосвітніх шкіл, де уроки тривають довше, а програма фізкультури для декого може бути занадто важкою. Але в нього, як директора інтернату, є час на роздуми, оскільки сам проект завис в Львівській облраді.
Толока на Короленка
Журналістка Варіантів відвідала будинок на Короленка, 7, в якому раніше був інтернат, а зараз, в непристосованих пустих приміщеннях, відбуваються заняття гуртків Центру опіки сиріт. Того разу діти та наставники зібралися на передвеликодню толоку. Більших з них – це вихованці школи-ліцею, колишнього інтернату №2, що знаходиться поруч, на вулиці Дарвіна.
На подвір'ї було чимало дітей та молоді приблизно 10-16 років, багато кремезних молодих хлопців і два хлопчики приблизно 7-8 років, які замітали подвір'я, згрібали сухе листя з клумб та спортивного майданчику. Після прибуття отця Романа Прокопця з Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла (УГКЦ) для них влаштували обідню перерву. Серед наїдків для дітей були макарони, гриби, солоні огірки, сир, а на солодкий стіл волонтери запропонували дітям печиво та вафлі різних видів. Отець Роман пояснив Варіантам, що цю толоку організував Центр опіки сиріт перед початком фестивалю "Великодні забави для дітей" (який відбувався 2 травня) спеціально для дітей-сиріт. За його словами, діти, які добровільно прийшли на толоку, мешкають в сім'ях, інших інтернатах та дитбудинках сімейного типу. Якщо ж зазирнути всередину покиненого інтернату, то колишній навчальний заклад навряд чи можна назвати затишним чи комфортним. Перший поверх переповнений мішками зі старими речами та іграшками, а в деяких приміщення темно і холодно.
