Бедрумна шняжка англіцького закосу з-під львівських ковдр та коциків.
Львівський колектив The Castle зринув та відразу промайнув на радарах в 2015 році з треком "Water Guns". Їхня відеокліпа на даху Петрушевича миттю звістувала про місцеву пародію на британський гурт The Coral та відразу оголошувала всю їхню творчість дешевим подражанієм.
На новому EP "Juvenile" The Castle продовжують старанно нензати за закордонними талантами та досягненнями своїми учнівськими рученятами. Вони навіщось ще більше збільшують градус аматорства і чомусь називають свій музончик дрім-попом, хоча, власне, дрім-попу у каверному зніманні звуків The Coral немає навіть приблизно.
Схоже, що у львівських хлопчиків погано з жанровими різновидами і вони, ці коралівські сталкери, могли спокійно називати свою плебейську стилізацію навіть бедрумним попом. У The Castle взагалі якісь проблеми з мисленням, оскільки чим, як не знаним ідіотизмом, є оцей їхній анонс до диска: "Записаний у спальні львівськими нонконформістами альбом "Juvenile" важко вписати у канони сучасної популярної музики. Просякнутий атмосферою 70-х альбом переносить слухача у місце у якому не існує хіп-хопу та синтезаторів".
Зі спального нонконформізму можна довго і нудно сміятися, але за таке, за нинішніх часів, можна відразу отримати в чоло. В EP "Juvenile" нема навіть на йоту нічого від нонконформізму, настільки тут панує та мертвецька стилізація, яка ідеально потрапляє у нинішнє саундове безчасся. Поруч з The Castle можна поставити українських некрофілів з Brunette Shoot Blondes, Jonathan Livingston чи The Elephants і більше нічого не вигадувати про їхній петеушний саунд.
Ще якби вони співали під усі ті звуки щось українською, то ще можна було б про щось писати, однак за цей чемненький та безликий музончик їм мона хіба що медаль виписати за відстоювання ностальгійних ідеалів дилетантськими руками. У їхній паралізованій стилізації годі шукати якось психоделічного стьобу. Вони лише сумлінно злизують усі шерехи, коріння та відгомони британського колективу та його інтонації, і навіть ту олдову та таку комедійну готічку.
Безплідне снування туди-сюди без найменшого натяку на несанкціонований крок ліворуч чи праворуч вбиває навіть, типу, хітовий тречок "Letters" чи претензійну шнягу "The Big Lebowski". Якусь користь від існування The Castle у цьому світі можна відшукати у черговій увазі до дискографії The Coral, де особливо можна зупинитись на альбомі "Roots & Echoes" (2007).
У львівських лабухів The Castle просто відсутній їхній піжонський шик, їхня джентельменська хуліганка чи іронічний свінг. Скрізь у них панує лиш типова хиба епігонів – зовнішня механіка без внутрішніх нюансів. Навіщо у цьому багатогранному світі слухати якусь дрібну пародію, якщо є "Goodbye", "Pass It On", "In The Morning", "Jacqueline", "In The Rain" чи "Rebecca You"? А The Castle, звичайно, можуть і далі собі вовтузитися мрійниками у спальні під ковдрою, звідки на білий світ й з'явилась у 2019 році їхня голова.