Promsonya "L'abri Cotier" (2021)

Старанне подражаніє львівській школі нензуватої скалічености (Один в каное, Христина Соловій) від виконавиці Софії Пилипенко з міста Костянтинівка Донецької області.

Проєкт Promsonya від Софії Пилипенко на EP "L'abri Cotier" являє вкраїнському світові фонову музичку бедрумпопу, який достатньо відфотошоплено надихається травмованою творчістю львівських виконавців Один в каное та Христина Соловій. Рівайвли, ремікси чи епігони майже завжди стоять на тих позиціях мімікрії, де варто лише набратися жменями найкращих фішечок своїх натхненників та сконцентрувати їх в одному місці (вилизати до блиску).

Поміж чималих натхненників Пилипенко згадують багато кого, наприклад, легендарний колектив Mazzy Star (згідно з теорією трьох рукостискань від них транзитом через Лану Дель Рей можна дістатися до Христини Соловій) та навіть малознану тут південноафриканську виконавицю Alice Phoebe Lou, яка цьогоріч випустила альбом "Glow", а її альбом "Paper Castles" (2019) має сподобатися тернополянам Tik Tu (цей екзотичний вибір Пилипенко може бути проєкцію особливої любові Ірини Швайдак до австралійських виконавців).

Але попри всі ці згадки про коханих авторитетів мініальбом "L'abri Cotier" є лише таким собі конструктором з набором потрібних лекал, щоб було красиво. Навіщо згадувати Mazzy Star чи Alice Phoebe Lou, якщо майже скрізь муляє очі передоз учнівського знімання інтонацій Один в каное чи Христини Соловій ("Майже гола", "В'язень", "Трагікомедія")?

Згадувала вже б тоді Soccer Mommy, loma, Renata Zeiguer, Kacey Musgraves. Чи, зрештою, саму Taylor Swift з її останніми фолковими альбомами. Або ж її юну репліку Olivia Rodrigo, хоча подібна музика просто заморює своєю запрограмованою одноманітністю інтонацій всіх цих людей в футлярі, безідейних антропосів, які втомлені власною нецікавістю в спальні. Або вже краще б згадувала Faye Webster з новим альбомом "I Know I'm Funny haha".

Заколисуюча терапія замріяності від Promsonya ("Зефіри", "По кому б'є дзвін") виразно потребує арфи для своєї відфотошопленої невинності на тлі спальних шпалер з кантрі-пасторалями. Щось типу Joanna Newsom, хоча в неї достатньо прихованого комізму (барокової гри) в інтонаціях (де ще могла б згадати нову Marina без діамантів "Ancient Dreams in a Modern Land").

Увесь сей милий наїв настільки передбачуваний у своєму пафосному піднесенні інфантильного мамблу (дитячого сюсюкання) та кумедних текстів блаженного невідання маляток ("холодна тиша наших тіл так гучно перекрикує цю бурю"), що навіть сам Господь заповідав бути милосердним до чогось подібного. Принаймні, це вже краще за львівського співака Макса Пташника (віднайдений місточок між Один в каное та Василем Васильцівим), хоча якщо Promsonya так і не виросте з подражанія згаданих львів'яночок, то стане десь поруч з його святим ентузіазмом.

І якщо вона не стібе відверто діяльність Один в каное та Христину Соловій своїми невидимими ельфами, то хоча б відверто (і дещо наївно) вказує їм на потребу нарешті вилізти з власних коконів.