Чайковський шкандаль російською мовою від диригентки Оксани Линів.
Львівський відгомін скандалу довкола опери "Іоланта" Петра Чайковського від диригентки Оксани Линів, яка її ставитиме російською мовою та за участі російських музикантів і виконавців.
Диригентка Линів знову висмоктала з пальця скандал після істеричного встановлення пам'ятника Францу Ксаверу Моцарту у Львові. Хоча вкотре могла б всього цього уникнути. Але не захотіла. І тут можна лише вкотре вагатися між кар'єристичною дурістю та чимось гіршим.
Ще один культ особи диригентки Линів вже тоді схилявся до фарсу в обіймах садової пропаганди, але нині вже остаточно бабрається у ньому, щоб стати поруч біля вигнання режисера Лозниці з Української кіноакадемії.
Гнівна відповідь Лозниці згадувала сталінські методи та нацизм (в Україні під час вторгнення росії), а Линів біля свого допотопного пам'ятника голосила про сталінські репресії у Львові. Цікаво, що третім нині біля цих двох персонажів можна навіть поставити товариша Дмітрія Мєдвєдєва, якому ввижається в Україні Третій рейх зі шкільної парти.
Але якщо з Мєдвєдєвим усе зрозуміло, то Лозницю та Линів ніхто ж за язик не тягнув.
На тлі початків бойкоту російської культури у світі (від Нетребко, Гергієва й до інших імяреків на різноманітних фестивалях), а також після скасування стількох концертів та прем'єр фільмів у росії, Линів таки чомусь вирішила ставити російською мовою оперу "Іоланта" Петра Чайковського за участі російських музикантів і виконавців.
Схоже, що вона вже давно плекала у душі цю свою спецоперацію з остаточної українізації Чайковського (вона ще б згадала нині, що Достоєвський був внуком греко-католицького священника з Волині), а тому її душиці якось так особливо важко відразу загальмувати в умовах війни у роздутій Болоньї.
Один німецький міністр фінансів також спочатку не хотів особливо вірити у те, що Україну ще не захопили за декілька годин. Тут, до речі, саме час згадати те, як біля пам'ятника малому Моцартові її німецький колега Аксель Брюґґеман писав про ріст націоналізму в Україні (згідно зі всіма російськими методичками) та називав мешканців Львова обмеженими обивателями.
Тоді, біля того бездарного пам'ятника, Линів змішала увесь Львів з австрійським гівенцем, а нині, разом з російськими виконавцями, намагається зробити щось аналогічне вже з цілою Україною. Але наразі біля пам'ятника Францу Ксаверу Моцарту фотографуються хіба що місцеві ідіотики-садоботики.
Але якщо колективне затьмарення після подарункових маніпуляцій бродівської диригентки ще було достатньо стійким у своєму політичному замовленні, то російська "Іоланта" від Линів під час вторгнення росії почала вигрібати ще на старті.
Так, наприклад, оперна співачка Людмила Корсун та композиторка Вікторія Польова відмовилися від співпраці з Линів під омофором коханого Чайковського. З'явилося достатньо текстів від місцевих музикознавців (тут чи тут), яким важко зрозуміти мотивацію такої коляборації Линів на часі. І навіть культурна платформа Ковчег "Україна", яка свого часу звинуватила Линів у рейдерстві, виголосила свою заяву, якій линівські боти відразу закинули спробу помсти.
Мовчать нині лише її садоботні колаборанти, усі багаторічні плекачі її блискучого культу особи. Всі вони так яскраво мочать у соцмережах окупантів та російську культуру, а ось тут і зараз чомусь мовчать ротом води.
Де актори придворного театру Курбаса? Де місцеві лідери гастрономічної думки зі своєю пивною кампанією та піаром на війні своєї бездарної марки місцевої авіації? Де головний архітектор Коломєйцев з його кітчевим пам'ятником? Де культоролог Шумилович? Де артдилер Гудімов? Де якась конкретна заява згуртованих дієвців садової культури з Інституту стратегії культури, який спромігся лише вчора вродити якусь заяву про м'яку силу?
Управління культури Львівської міської ради взагалі відмовилося коментувати Варіантам цю ситуацію, оскільки воно ще не готове коментувати щось подібне. А коли нарешті сподобиться, то, можливо, зателефонує. Хіба, ще сказало, можна писати письмовий запит, який воно розглядатиме п'ять днів (або не розглядатиме).
Хоча навіть їхня духовна провідниця, богомільна рупориця Катерина Кіт-Садова щось там написала про се (знову зі своїми побожними й такими дешевими маніпуляціями), де назвала рішення Линів біля українця Чайковського помилковим та ненадихаючим.
Дивно лише, що вона ще не штрикнула ліктем в ребро своєму чоловікові, міському голові Львова Андрію Садовому, який чомусь так підозріло мовчить про чайковську диригентку Линів. Це ж він так розпинався апологетиком біля пам'ятника малому Моцартові та навіть якось заманіфестував, що львів'яни ще не доросли до сучасного мистецтва, хоча його там ніхто сильно не тягнув за язик.
Звісно, легше на весь світ голосно заявити перед тьмою закордонних журналістів про те, що путін – це Гітлер, аніж щось там слабонько заїкнутися про свою коліжанку (з якою ще, можливо, доведеться колись мутити новий LvivMozArt).
А тому для них та усіх інших й лунає новий хіт британського колективу Mamas Gun "Reconsider" з альбому "Cure The Jones" (2022).