Дебютний альбом одного з найкращих молодих колективів України, який мусить застановитися над своїм майбутнім.
Казкова манірність дебютного альбому гурту Циферблат відразу губиться у потязі до всього скрізь та відразу.
У відвічній суперечці між прог-роком та арт-роком у випадку дебютного альбому гурту Циферблат наразі краще зупинитися на ознакуванні прог-поп, оскільки рокове тут не завше надихає.
В ідеальному світі треклист альбому "Перетворення" мусив би зупинитися на магічній цифрі 9 ("Диско-Фанко", "Страх", "Королівство", "Дура", "Дерева", "Для чого ти прийшла?", "Перетворення", "Земля", "До Побачення, Мій Яр").
Тому що у них є все для всього. І вони чи не єдині на теренах України у своєму потязі до нових романтиків ("Для чого ти прийшла?") придатні до софісті-попу, до вихилястої гри в дусі Браяна Феррі з усім своїм аристократичним артистизмом. Але, схоже, що вони забагато читали деяких непотрібних поетів. Звідси ця їхня велемовна надмірність лірики та поз, де вони завчено та негнучко дають свій академізм попри всі їхні викрути й аритмію ("Демони", "Дурень", "Твоє Ім'я").
Синглами візія їхнього майбуття була просто неймовірною у місцевих масштабах, особливо після хіта "Земля", який став недосяжним прикладом поєднального таланту для всіх нинішніх неошароварників.
З альбомом їхні горизонти стали дещо неповороткими, їх наче постійно щось стримує в одах до радості, а лірика чомусь починає дріботіти зайвими деталями. Їхня химерність з 80-х збивається на одноманітну хвилю схожих треків, де зникає будь-який натяк на політ. Тому, власне, на цьому тлі так вигідно вирізняються своєю жвавістю нью-вейвові викрутаси карибських пляжів ("Дура") чи карпатський відгомін у "Королівстві".
Добре, звичайно, що своїм карнавалом ("Диско-Фанко") вони вкотре закривають схему існування гурту Our Atlantic на території Українського соулу, але там відразу чомусь хочеться згадати кліп мексиканського колективу Juanpalitoschinos на трек "Una Vez Más".
Можна впритул у цих космічних пейзажах підійти, наприклад, до Jaga Jazzist, які то виринають, то потопають своїми масивами. Та чомусь саме після таких абстракцій альбом більше прогресує у чомусь на кшталт "Дерева", де гурт Циферблат так близенько підходить до нью-йоркського дуету Дарка й Славко з їхніми романтичними балядами для мультиплікаційних казок.
Альбом "Перетворення" відразу закриває якийсь серйозний етап у житті колективу Циферблат. Чомусь відразу помітно, що треки лежали у шухляді декілька років. Тому цікаво буде спостерігати за тим, як саме вони вибиратимуться звідти та куди, власне, зайдуть. А наразі саме для них лунає альбом "Це не хевi метал рок" (1991) від Групи Петра Пашкова.