Пісні фронту 2023 (# 56)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з Росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити зараз у неошароварних шатах. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає.

Аморфна попса й досі так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Нудна пародія на скрябінський хіт "Спи собі сама" від послідовників всього підряд навколо.

Ще один шансонний скофкіанець з набурмосеною тугою за сімейними цінностями.

Патріотичний шансон від Козловського та його анонімної подруги. Зачєм ти ета сдєлала, надєла платьє бєлає.

Туча іронічно розпочинає клубною луною, але потім починає вагатися. Може краще було піти вбік Nimmo? Чи ще зарано? Хоча пащекуватій дівчинці Алінці подібне вже може лише снитися.

Кумедне привітання Аліні Паш, Онуці та Go_A. Мусить бути якась окрема колиба для такої колаби.

Начебто якийсь крок вперед від гітарних моралістів. Де нарешті колаба з Крихіткою?

Довгий Пес щось заблукав у часі. Репер не може бути настільки повільним у своїх реакціях.

Ще один набундючений скофкіанець з привітом Паліндрому. Яких тільки покручів не бачила вкраїнська земля.

Бідося Jerry Heil так нарікає на славу, що навіть не помічає того моменту, де вона повністю заходить на територію волонтерочки Potapa.

Інкубатор-поп до нестями і десь туди, де кохання не має кордонів.