Пісні фронту 2022 (# 37)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia, Артем Пивоваров, Лобода, Дорофєєва, Ірина Білик), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, Ульмо Три, Циферблат, Енджі Крейда, нью-вейву Паліндрома, гурту Пиріг і Батіг.

Кумедний щем Насті Каменської з інкубатора танцювальних ритмів після дуету зі співаком Пивоваровим. Невдала спроба наздогнати хіт "Сестро" співачки Biehu.

Плаксивий кос співачки Лободи під щось молодіжне під гітарку. Фанерний фейк для тіні у вікні на кухні.

Калушеподібна колискова з графоманських текстом від людей (S. та aa), які чомусь думають, що мають щось спільне з репом.

Патріотична еротика про батька Бандеру від колгоспної трешовиці з Франківська. Чомусь нагадує один кліп Марії Яремчук з піонерами та щось з Тінто Брасса.

Ностальгійне регі від львівського гурту, яке хоч якось їх підносить кудись з їхнього попереднього болота.

Типу фонкове пережовування банальних слів про музику протесту та іншу дитячу пургу.

Ще один козацький мівіна-поп від мемоносиці Jerry Heil у скарбничку її трешу, де вона ще навіть хоче дати якусь відьмочку на тлі Little Simz.

Після двох вдалих треків львівський репер Довгий Пес чомусь повертається на територію дешевої публіцистики та банальних слів.

Начебто кальянний реп з бородатою графоманією у текстах допотопного мислення та виконання для бабусь на лавках.

Модний синтвейв, який інколи навіщось зраджує своїй естетиці вже зовсім немодерними фрагментами слів.