Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.
Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.
Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.
Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.
У 2015 році Положинський з Вакарчуком ще могли навіщось давати Володимира Висоцького, який і в танку горів, і в літаку падав, і полундру кричав, але нині на цьому явищі вже можна поставити хрестик.
З відомих причин на цю територія почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості. А ось відсутність хоч якогось натяку на продовження халтурного львівського проєкту Пісні війни може вітатися надзвичайно особливо.
Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok.
Фальшива, допотопна та плаксива попса. Традиційна для NK стерильна кон'юнктура, де вже є навіть богородичний омофор та згадка про козака (там дивись, і Потап щось процвірінькає про усусів). Але навіть після колядок з декольте її молитовний спокенворд у фіналі – це ще той треш, де лиш бракує якоїсь колаби з орієнтальним інструментом у роті.
Свій кавер на комуняцький хіт усіх часів та народів бранка Синьої Бороди Христина Соловій цнотливо загортає фіговим листочком італійської народної пісні. Інфантильна кон'юнктура, яка навіть не усвідомлює своїх самопародійних моментів. І навіть не Орест Лютий, щоб розуміти хоч якусь пародію.
Безликий попсарок зі святим дісторшином. Типово утилітарний підхід до клепання халтурки на всі випадки життя з маніпулятивною експлуатацією хорового співу.
O.Torvald у будь-якому випадку ще гірший феномен, ніж Tokio Hotel чи Nickelback (тут, до речі, чомусь вчувається їхній хіт "How You Remind Me"). Звичайне дно, що немає нічого спільного з музикою у своїй карикатурці на рок.
А Чемеров у нещодавньому інтерв'ю з Жаданом навіщось заявив, що його Димна суміш трошки перегнала час. І тому тут варто зрозуміти, що ж такого вони перегнали: почали грати грандж на четвертий рік після смерті Курта Кобейна чи те, що грандж в Україні вже можна почути на альбомі Мертвого півня "Підземне зоо" (1994)?
Жалюгідний кос під Бумбокс від місцевих неошароварників, які так наївно полюбляють давати самого Леммі Кілмістера. Графоманський текст з обов'язковим запілоном для імітації емоцій.
Типу репер Otoy з графоманією під гірші зразки Вови зі Львова, який продовжує незрозумілу реперську традицію ганьби Волині своєю тупою бездарністю.
Анонімний реперок Krechet з анемічним пацифізмом облізлої школоти та нудним неймдропінгом. Навіть не трек, а якась куряча залупка.
Вуйку так намуляла голову корона голосу покоління та народного пророка, що він лише може механічно нанизувати допотопні форми кон'юнктури, які чомусь вважає чимось актуальним.
Учасник львівського реп-колективу Твій Бог Сьогодні П'яний з найкращим наразі в Україні потраплянням в zeitgeist.
Приєднуйтесь до нашого нового каналу в Telegram
Підтримай журналістів ІА Варіанти
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
Варіанти - онлайн газета новин Львова. Інший погляд на львівські новини та новини львівщини. Завжди свіжі новини про Львів, про львів'ян і не тільки. Тут новини у Львові оновлюються постійно.
Продовжуючи переглядати varianty.lviv.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом , і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності. Зрозуміло