Деяка українська попмузика під час війни з росією.
Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.
Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.
Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.
Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.
У 2015 році Положинський з Вакарчуком ще могли навіщось давати Володимира Висоцького, який і в танку горів, і в літаку падав, і полундру кричав, але нині на цьому явищі вже можна поставити хрестик.
З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.
Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, а також Tik Tu.
Океан Ельзи
Замполіт б'є копитом, але вже не співає, що це не його війна. Нагнітає на фронтирі передбачуване етно на тлі повної відсутності наказових вакарчукесок. Загалом типовий Вакарчук зі стандартним набором універсалій без особливої конкретики. Символічно, що коли він співає про те, що крик нового дня рветься на волю, то його цей день, як і Мойсея, жодним боком не стосується у музичному сенсі. Йому б послухати новий альбом Fontaines D.C. "Skinty Fia" (2022), але вже запізно.
alyona alyona та Jerry Heil
Плаксивий треш псевдореперки alyona alyona з примітивним мисленням мемоносиці Jerry Heil та іконами біля борщів. Чудовий зразок клінічного безсилля деяких місцевих мистців перед обличчям війни.
Tik Tu
Тернопільський гурт Tik Tu тримає рівень чудового музичного смаку та одних з найкращих текстів на місцевій сцені. Їхній мінімалістичний реквієм з потойбічним вітанням відразу опиняється поміж найкращих треків цієї війни.
Хонест
Примітивна пародія на реп з цитатою єпископа на старті. Цьому бездарному явищу в новому українському репі вже варто придумати якусь назву. Гумно-дрилл чи кізяк-реп?
Positiff
Пазітіф перевзувається на льоту, але наразі може запропонувати лише фальшивий та тупий реп у типу комічній кон'юнктурі. Можна, звісно, піти від Потапа, але Потап з нього ніколи не вийде.
Пономарьов, Хома, Кошовий, Ткач, Тополя
Мажорний треш від ебонітових паличок. Убогі місцеві коміки на марші допотопних співаків з бездарною спробою зайти на територію Лісапетного батальйона. Чисте хуторянство. Голос наче є, але розуму Бог так і не дав.
Лоїк
Типу злий репер Лоїк з плаксивим етнофітом Абіє за спиною та графоманським текстиком з елементами понтового богоборця. Читає так, ніби пише цілу сагу на віки, але насправді це просто пласка кон'юнктурка.
Sowa
Львівська співачка Sowa з банальним натяком на щось і навіть спробами дати щось млосне у такій патріотичній тематиці. Якась мінімально поліпшена версія Ірини Федишин.
Fuckasutra
Фрешменка Fuckasutra з іронічним тустепом (від олдів Artful Dodger і до нещодавніх AluneGeorge) та достатньо відвертим як на стерильну українську попмузика текстом. Звісно, що у Cardi B, Megan Thee Stallion чи Cupcakke значно порнографічніші треки, але й цього наразі вистарчає, щоб втерти шмаркатого носа alyona alyona та Аліні Паш. І навіть Пазітіфа вона може навчити якісної української вимови.
Денні Дельта
Карикатурна репчинка від Денні Дельта. Графоманія та душні понти крізь зуби. Чистий жах, хоча Хонеста, звичайно, так просто не переплюнути.
фото: 5.ua
