Пісні фронту 2022 (# 4)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

У 2015 році Положинський з Вакарчуком ще могли навіщось давати Володимира Висоцького, який і в танку горів, і в літаку падав, і полундру кричав, але нині на цьому явищі вже можна поставити хрестик.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання" (особливо "Вдячний"), вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, а також Королівських зайців.

Передбачуване повстання мумій. Бужинська, Білозір, Білик, Павлік, Бобул, Зібров, Пекун та інші. Наче близнюки коломийського трешу від Hutsul Planet. Повернення у вісімдесятницький треш української естради, той найгірший період в історії української музики.

Тут також на цьому тлі доречним буде й питання про те, чому на Ґреммі поїхала саме Міка Ньютон, яка свій останній бездарний альбом випустила ще у 2010 році. А так, звісно, хоч на роялі полежала перед Джоном Леджендом, якому хоч якось таким чином компенсували квитки до Львова на Leopolis Jazz Fest.

Карикатурка на хіти львівського репера Badbok. Все це, звичайно, витає хмарками у повітрі, але ще потрібно вміти це зібрати до купи. А франківський фрешмен Keysee лише топчеться на місці банальних кальок.

Переоцінена бандуристка-сніжинка Kruть з графоманським текстом про волю та надривною експлуатацією навколишніх мемів. Тривіальний мікс Один в каное та Бумбокса.

Другий трек за війну від ще одних сніжинок Tember Blanche з аналогічною експлуатацією навколишніх мемів. Ще один наївний мікс Один в каное зі спробою речитативу (типу, репу) та кон'юнктурною спробою дати сюсюкальний етнокодик.

Легенди львівського року з іронічним треком на території реперів Everlast та Yelawolf, де бракує лише фіта самого Хливнюка. Інфернальний госпел для обраних, який у фіналі так нагадує про останній альбом Міська Барбари.

Емо-нарис від виконавця drimandr, якому варто підтягнути свої тексти хоча б заради того, щоб зі своїми інтонаціями стати лайтовою, але поліпшеною версією Паліндрома.

Калуський репер Izi Surf хоче нагнати поезією Богдана-Ігоря Антонича "Даниїл у ямі левів" якогось думу, але своїми закордонними кривляннями бовтає власну думку у просторі десь ще у часи Ноя.

Проєкт 18 реперів (Довгий Пес, Денні Дельта, Zombo, Хлопець, Pvnch, Tru Myself, Шершень, Хитрий Лис, C23, Змій Львівський, Keysee, Лірик, Кобзар, Masta Malione, Неформат, Alexjazz) потрібно розділяти на волонтерство й допомогу ЗСУ, і, власне, на те, що його учасники чомусь називають репом.

Майже весь український реп з андеру не можна слухати більше ніж 5 секунд, а тут аж 7 хвилин таких кавалків. Доза Флай багато про щось таке говорить, але яке флоу, які панчі, яка гра слів, якщо всі вони своїм примітивним мисленням не можуть скласти до купи два слова?

Схоже, що тру на думку цього гетто – це бездарна графоманія. Це приклад безпардонної неошароварщини, де вони чомусь думають, що вміють читати реп чи їм хтось навіщось сказав, що оці ялові речитативи – це реп.

Щоб краще зрозуміти, звідки все це лізе на світ, варто лише прочитати інтерв'ю з одним з учасників цього проєкту, а саме луцьким репером Хлопцем, щоб прозріти всю безодню школотної маячні про життя та музику навколо.

Качовий хіт Крихітки Собацюри "Піпетка" зі словами "ти піпетка, я піпетка, я живу собі в маєтку" в 7 серії 2 сезону мультсеріалу Gravity Falls просто є шедевром на тлі цих спроб невідомо чого.