Пісні фронту 2022 (# 7)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

У 2015 році Положинський з Вакарчуком ще могли навіщось давати Володимира Висоцького, який і в танку горів, і в літаку падав, і полундру кричав, але нині на цьому явищі вже можна поставити хрестик.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, а також Ульмо Три.

Львівський каверник Panchushyn все ще косить Кріса Мартіна, але оскільки ще не продає аромати вагіни, то пропонує лише максимально безликий трек на графоманській хвилі дежавю.

Фрешменський репкор від артистки Тетяни начебто намагається дати нерв RATM, але навіть не дотягує до хіта Бальджита з мультсеріалу Фінеас і Ферб. Десь у куточку плачуть в обіймах Положинський та Крихітка.

Нудна шкільна кабарета з інтонаціями дідуся Подера та твітом львівської панянки Меланії Подоляк, яка так намилилася у велику політику, що ніяк не може забути шкандальчик з трьома буквами від McDonald's.

Стерильний попс від блогерки Трінчер з фільму Любов і блогери, яка млосно знемагає після збільшення грудей під час слів про Бога та калину. Трешева дичина з пародією на Аріану Гранде та плаксивою скрипочкою в анамнезі.

Колишня жинка Дзідзя ліпить з етнокліше та графоманської лірики про козаків бурхливий маніфест весни, який чомусь нагадує лише про щось забуте з доробку Оксани Білозір.

Патріотична репчинка від пана Діснея зі жахливо кон'юнктурною графоманією про неньку та козацький рід, яка хоче дати оголений нерв епохи під кальянчик.

Колабний репчик про козаченьків у біді та неньку там, де спів соловейка. Якась колись втрачена, але нині віднайдена ланка допотопного укррепу, що так нагадує щось відоме з російського репу, що аж пипець.

Незвично приємний інді-рок з адекватним текстом, де так піднесено ввижається, якщо не товариш Боно, то камради з Manic Street Preachers.

Присексуалізовані конання співачки Tayanna про ангелів конче потребують чарівного пенделя, щоб хоч якось вийти з пекла патетичних шаблонів.

Звізда місцевого балєту починає співати українською про спроби розмовляти коханою українською мовою, а тому роздвоюється мовною шизофренією на спроби панять і прастіть.