Пісні фронту 2022 (# 34)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia, Артем Пивоваров, Лобода, Дорофєєва, Ірина Білик), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, Ульмо Три, Циферблат, Енджі Крейда, нью-вейву Паліндрома, гурту Пиріг і Батіг.

Завжди кумедно спостерігати за тим, як безликий поп-рок ніяк не може пробити невидиму стіну навіть помноженою кількістю дісторшину.

Етнокодовий трешачок, який намагається приховати свою базарну потворність начебто модним саундом.

Товариш Псюк хоче вивезти свою халтурну неошароварщину на горбочку фітового поляка Szpaku. Битий небитого везе.

До нудоти претензійна графоманія з косплеєм під Псюка на вулицях урбана.

Цікавий інді-поп від гурту Hippocampi з маленькою іронією в адекватній ліриці.

Співачка Луна тоненько стібе міфічний етнокодик з певним елементом збоченості у дрім-попних сферах.

Ясельний попчик з кумедною плач-естетикою у наївному зародку.

Беззубий протестик від місцевих фрешменів проти школотної лірики сайтів Слух та rap.ua з моралізаторським чадом під солістку гурту Крихітка та привітами Курту Кобейну й Положинському.

Трешовий реп-шансон від репера Майколи, де чомусь замість Скофки стовбичить абсолютно зайвий тут Калуш. А десь у куточку плаче Дрейк.

Інкубаторний бойзбенд з цнотливим попом для безпечного доїння молочних корівок. А десь у своїх куточках рюмса Іван Navi та ридають Backstreet Boys.