Пісні фронту 2022 (# 30)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia, Артем Пивоваров, Лобода, Дорофєєва, Ірина Білик), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, Ульмо Три, Циферблат, Енджі Крейда, нью-вейву Паліндрома, гурту Пиріг і Батіг.

Тематичний фолк для пабів на кшталт Буля та Ukiez з довгими тінями гурту Zapaska. Комфортно, мило та необов'язково.

Депешна кумедія з псевдоготічєскім вайбом назустріч пухнастим ангелам.

Нудненький реггетончик від союзу анонімного репера та безалкогольного еренбіста, де так бракує пседореперки alyona alyona.

Трешачок-боровичок від маленької бджілки про маму та лужок з вирваним серцем когось з когорти графоманів довкола Ванька Клименка.

Дворовий перебор з відчайдушною порнографією про козацькі вуса та благенький етнокодик.

Юродива маніфестація допотопного емо-маразму після пафосного репу та істеричного гіперпопу. Фальшива натурка.

Грант від танцюриста Монатика спонукає місцеву виконавицю лише до інкубаторного стенання, де вона вигинається чужими інтонаціями та звуками.

Графоманський поп-реп про Алана Бадоєва від представника дитячого садочка імені Коника-стрибунця та його зеленого огірочка.

Неймовірно примітивне рнб про Червону руту сонним вокалом та непритомним овалом.

Сновидне дуркування львівського саундпродюсера Zbaraski, де він розриває ангельське марево Ігоря Цимбровського своїми згадками про порнографію у пошуках персонального бароко.