Зміст статті

24 грудня 2021олександр ковальчук

Ukiez "Twin Styx" (2021)

Косметичне кантрі для тематичного паба від учасників колективу Пирятин.

Другий альбом проєкту Ukiez зазіхає на міжатлантичну синергію, але так і залишається стовбичити в косметичній стилізації для маленьких слухачів.

Дебютний альбом проєкту Ukiez "Pohoda" (2019) є набагато цікавішим, ніж новий диск "Twin Styx", де учасники гурту Пирятин пафосно намагаються себе уявляти піонерами-першовідкривачами незвіданих територій на нивці україномовного фолку та кантрі. Якщо вони когось і можуть нині брати собі у пабні побратими, то хіба що нудного сомбрериста Сашу Буля.

На сторінці одного з учасників цього проєкту можна відшукати пафосний маніфестик, де важко втриматися від сміху після безапеляційності його футуристичних заяв:

"Річ у тім, що Ukie'z це не лише музичний гурт, але й творче дзеркало, в якому можна побачити та почути альтернативне минуле України. Минуле, в якому не було російської окупації, радянських сутінків, не було вимушеної відірваності української культури від світових процесів, зокрема її ізоляції від західного світу, невід'ємною і природною частиною якого вона є.

Світ західної культури великий і величний, і всюди в ньому є ми, українці, або юкі, як називали нас у Сполучених Штатах та Канаді ще у 20 столітті.

Ми є по обидва боки Атлантичного океану, в Європі та Америці, і на цих територіях так чи інакше ми не чужинці, бо західний світ який ми в Ukie'z називаємо трансатлантичним, є нашою домівкою. Тут ми свої – культурно та історично, й задача нашого колективу музичними засобами продемонструвати це широкій публіці. Нагадати сучасним українцям про їхню причетність до цього широкого трансатлантичного світу.

Ми шукаємо і окреслюємо західне коріння в українській фольклорній традиції, сполучаємо американські, ірландські, британські та європейські ренесансові традиції у авторських піснях які наповнюємо суто українським духом, і які ви дуже скоро почуєте в нашому новому альбомі під назвою Twin Styx.

Ми відкидаємо ізоляцію, ми заперечуємо окупацію, ми уявляємо собі Україну такою, якою вона могла би бути без цього нашого смертельного досвіду – глибоко зануреною, інкорпорованою у Захід у найширшому смислі слова, але передусім музично, адже ми музиканти.

Ми робимо те, що мали зробити українські митці упродовж 20 століття, але з очевидних причин не зробили – продовжуємо розвиток фолкової традиції у широкому річищі західної культури, сполучаємо українське зі світовим, повертаємо те чого довго не було – природний розвиток українського мелосу. Ми повертаємо своє".

Схоже, що деякі учасники цього проєкту перебувають у танку, оскільки українські митці саме й робили те впродовж 20 століття, що вони начебто намагаються продовжувати та повернути нині. Україна навіть у Радянському Союзі ніколи не була відірвана від світових процесів (український соул), і тут вже краще промовчати про діаспору, а тому просто незрозуміло, яке ж таке альтернативне минуле пропонує проєкт Ukiez.

Тут немає чого повертати, оскільки все вже повернули до них. Вони що, ніколи не чули про дует Mickey and Bunny Модеста Склеповича та його дружини Орисі Іванчук з Монітоби?

Так полум'яно шмагати гріх ізоляціонізму можна справді лише з якогось зумерського танка, де всі вважають, що до них нічого не існувало, а вони – справжні піонери Всесвіту, незаймані запліднювачі пустелі. Можна, звісно, поважати всю їхню діяльність на ниві заповнення лакунки, але до рівня треку Mickey and Bunny "The Marigolds" їм ще чимчикувати мавчиками.

У саунді на диску "Twin Styx" (2021) – все звично. Україномовний фолк та кантрі, як можна вже зауважити, також не новина. З атмосферою добре лише тоді, коли Семесюк забирає під лавку Пирятин та не намагається вдавати з себе вульгарне цабе з вимученим гумором. І тому найкращий трек тут саме "Цячэ вада", а не щось інше. Якесь одкровення на "Twin Styx" може бути лише для маляток з курячою пам'яттю, оскільки тут відразу варто пригадати: і Тріо Маренич, і Мертвий півень, і Гич оркестр, і сольного Пирожка.

У такому вигляді Ukiez – топчик для тематичної ресторації (як грайлива дрібничка, як прикол), але точно не альтернативне минуле. Заокеанський звук вже навчилися знімати майже всі, а з реалізацією певних ідей взагалі запізнилися років на 10. Щось, звичайно, вже краще, ніж банальний Буль, а в чомусь ("Вона прийшла") їх вже перфектно обскакав Місько Барбара на своєму останньому альбомі "13 ППЛ" (2021).

Автор: олександр ковальчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.