Пісні фронту 2022 (# 13)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

У 2015 році Положинський з Вакарчуком ще могли навіщось давати Володимира Висоцького, який і в танку горів, і в літаку падав, і полундру кричав, але нині на цьому явищі вже можна поставити хрестик.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia, Артем Пивоваров, Лобода, Дорофєєва, Ірина Білик), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, Ульмо Три, Циферблат та Енджі Крейда.

Псевдорепер і псевдосатирик XXV кадр своєю мінімалістичною нудотою чудово пасує хіба що передачам Майкла Щура, який також чомусь гадає, що він комік.

Співачка Mari Cheba в інтерв'ю місцевим виданням вважає, що вона подорослішала на сто років, але на стежині серця Григорія Сковороди вона котиться маніпулятивним покручем чогось подібного біля плаксивих утіх alyona alyona та Jerry Heil.

Репер Ницо Потворно у міксі профетичного хіп-хопу Сергія Жадана та електронного варнякання Антона Слєпакова породжує кумедну мишку, де лише бракує постаті рокера Чемерова в трико та співака Паліндрома в окулярах. Інді-варіант хіта харків'янина Бориса Севастьянова.

Луцькі поп-рокери з ремарковими та шевченковими цитатами, які проріджують місця їхньої графоманії, намагаються дати всі обставини героїчного маршу, але його врятує хіба що приспів.

Репер Oi FUSK хоче дати унікальну формулу люті та пафосних слів, але наразі може відкрити світові лише злу версію танцюриста Монатика з емо-Паліндромом обабіч. Схоже, що Oi FUSK, як і більшість місцевих виконавців, ніяк не може наздогнати своїм учнівським словом хоча б одну конкретну емоцію, а тому це лише ілюзія переконання.

Покращений варіант виконавиці Mari Cheba від відомої співачки Люсі, яка також чомусь губиться в емоційних кліше, що ніяк не можуть її піднести до гурту Циферблат.

Хітовий синті-поп колись російськомовної співачки Лилу45 катастрофічно псують кон'юнктурні пошуки міфічного етнокоду, але це вже не новина після її карикатурної колаби з Артемом Пивоваровим.

Солов'їна пародія на секторгазареп Скофки з етнокодового інкубатора. Заквітчаний маразм з козацько-стрілецькою тяглістю для учнів молодших класів.

Колектив Ульмо Три здивував попереднім треком "Все буде не так", але слова нової пісні "З нами Бог" вже відносять їх на територію львівського каверника Панчишина, те колдплейне гетто для чогось дрібного.

Старомодний мотивчик Павла Зіброва, наче з нового гімну для журналістів від НСЖУ, дає всі необхідні параметри старої школи, але замість цієї благої інерції можна було б нарешті зважитися в часи війни на щось актуальне а-ля "Talking Reality Television Blues" Тома Джонса з альбому 2021 року "Surrounded by Time".