Пісні фронту 2022 (# 28)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia, Артем Пивоваров, Лобода, Дорофєєва, Ірина Білик), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, Ульмо Три, Циферблат, Енджі Крейда, нью-вейву Паліндрома, гурту Пиріг і Батіг.

Розслаблений соул Піккардійської Терції для благословенних відвідувачів львівських кавових сальонів.

Карикатурний треш про етнокодовий косплей Аліни Паш від кітчевої львівської репериці Gunna Chorna.

Припанкований ауттейк співака Паліндрома з касетним плаксієм SadSvit у його звичних міжальбомних гойдалках.

Денс-поп, який несподівано та тихенько вставляє щось суттєве цнотливій виконавиці Дорофєєвій.

Істеричний мамбл про Галичину з дешевим трешем поміж якихось блискіток іронії.

Інкубаторний поп про Київ з цілою навалою хлопоманських покручів на тлі саксу для приморського релаксу.

Розмальована нудьга у місцевих частівках під мляву Айліш з великою претензією на маленьку іронію.

Патріотичний псевдорепчик з карикатурним зазіханням на якісь хуліганські едліби.

Пафосна контузія з плаксивою скрипочкою під співачку Ламу та відверто маніпулятивним кліпом.

Схоже, що фірмовим іроністам вже починає вилазити боком співпраця з Курган & Agregat на альбомі "Зембонджу" (2021). І танці Марлона Вілльямса у кліпі "My Boy" вони точно не переплюнуть.