Пісні фронту 2022 (# 35)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia, Артем Пивоваров, Лобода, Дорофєєва, Ірина Білик), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, Ульмо Три, Циферблат, Енджі Крейда, нью-вейву Паліндрома, гурту Пиріг і Батіг.

Львівський репер Badbok вкотре вставляє свого пістона усім, хто цього потребує, а іронії подібного масштабу в інших місцевих реперів наразі годі навіть шукати. Терміново потрібна колаба з Факасутрою.

Монументальний приклад інкубаторного мислення з доробку місцевого целочка-попу. Етнокодовий зразок перевзування з відьмочки у Богородицю зі сльозичкою на щоці.

Плаксивий етнокодик з базарними згадками про гурт Kazka, але чомусь без збезчещеного персика в руках.

У цьому жорстокому схрещенні Юри Шатунова з клубною полькою мала б бути якась тонюсінька іронія, але це лише тренд воскресіння нетлінних мощів Гіги, Поповича, Бобула та інших корифеїв для простої ржаки у потенційно карнавальних шатах.

Після карикатурки на Гео Шкурупія, Антонича, батька Тараса, Пантелеймона Куліша та народні пісні співак Пивоваров у дуеті з Анастасією Каменською перетворює вірш Павла Тичини на інкубаторну безликість з впертістю бездушної машини.

Інкубаторний поп з лелеками за вікном, які десь загубили на кордонах маму, Україну та калину.

Інкубаторний поп з лелекою та мамою за столом, які загубили на далекій дорозі Україну та калину.

Коломийський поп-реперок намагається встати з графоманських колін, але схоже, що не судьба.

Зарюмсана виконавиця Kola дає ще одну маніпулятивну вакарчукеску у колабі з Вишебабою.

Безлике інді там-сям на вірш Євгена Плужника зі слідами Мертвого Півня на спині. Не пісня, а натяк на неї.