Пісні фронту 2022 (# 33)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia, Артем Пивоваров, Лобода, Дорофєєва, Ірина Білик), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, Ульмо Три, Циферблат, Енджі Крейда, нью-вейву Паліндрома, гурту Пиріг і Батіг.

Після карикатурки на Гео Шкурупія, Антонича, батька Тараса, народну пісню та Пантелеймона Куліша співак Пивоваров продовжує запеклим неофітом бити у груди своїй неземній любові до неньки-України.

Патріотичний трешачок з традиційно примітивним текстом Змія та графоманським речитативом Денні Дельти, де навіть намагаються завбачливо оминути КиївПрайд.

Кодеїновий трепчик зі Львова, який обов'язково має якось затусити з безликим реп-анонімом Кречетом.

Одноманітний етноклубняк та карикатурна співачка ЮЮ могли вродити таким покручним дуетом на хайпі лише карикатурний етнокодик на типовому драмі (якого море навколо).

Макс Барських з цнотливою Оксаною Білозір у кишені та кобіта, якій бракує клепки, щоб українізувати своє ноунеймне псевдо (хіба що вона фанатка Мертвого Півня) дарують місцевим слухачам трешеву порнографію з турецьких берегів з інкубаторними млостями. Заріцька має щось трохи підметушитися своїми подолами.

Після урочого трешу для колгоспних дискотек (де бракувало лише Скріллекса) чарівна франківчанка знову грайливо тріпоче біля базарного етнокодика. Ірина Федишин має щось трохи підметушитися своїми долоньками.

До патріотичного блюз-року з вестерновими мотивами для будинку гурту The Animals варто ставитися з певним милосердям (як і до творчості деяких харківських рокерів).

Якщо такий начебто постпанк з іграшковою відьмочкою Структура Щастя пануватиме новим порядком на новому диску франківського плаксія, то його мона не випускати.

Реперу аппексу з колективу Ціна Ритму варто більше взоруватися на свого братчика Довгого Пса, який таки намацав ненадовго якусь магію у своїх широких штанах, бо інакше, то просто біда, якийсь Вася Васильців від репу.

Хутірський еренбіст Рома Майк з настільки старосвітськими інтонаціями, що навіть запізнюється на звуки небесних армій.