Підступна прелюдія на дебютному альбомі піонерки поцька-репу на вкраїнських теренах.
Альбом сороміцького репу від місцевої артистки Альони Лавицької, яка ховалася за фрешменським псевдо Fuckasutra, а нині вже видозмінилися до Fakasutra.
Fakasutra прекрасно залетіла зі своїм треком "Кохатися" у прісненький світ українського репу з примітивними маніфестами псевдореперки alyona alyona та конвеєрним штампуванням псевдохуліганки Аліни Паш у всіляких начебто регіональних модифікаціях (від Gunna Chorna до Arteana). На тлі цих фейкових персонажинь її поцька-реп був святою водою, живильним сквіртом поміж того фригідного блеяння про утопічне майбутнє та тіні забутих предків.
Зі своїм відвертим, як на стерильну українську попмузику, текстом вона чудово лягала на традицію народної бандурки від батька Тараса до Івана Франка. Звісно, що у Cardi B, Megan Thee Stallion чи Cupcakke більш порнографічні треки, але наразі цього вистарчало для того, щоб втерти шмаркатого носа всіляким героїням місцевих ЗМІ.
Однак на її дебютному альбомі "Fuk" (2022), де немає треку "Кохатися", все не так сильно та впевнено. На перший погляд, є лише слабенька прелюдія, і навіть знущання якесь, а не заохочувальне голублення. Інколи тут кудись щезає її м'яка вправність, технічна граційність та іронічна піддатливість. Деякі моменти тут занадто банальні (секс на пляжі) у цей історичний момент, коли вже навіть задрочені сніжинки почали оспівувати найнуднішу річ на світі – оргію на Щекавиці.
Тонка іронічність подекуди перевалює у грубу карикатуру з тим млосним бейба-вокалом ("Я твоя", "Домінуй"), де їй можна порадити елейний дует J*Davey з альбомом "New Designer Drug" (2011). Це якось вже зовсім несолідно і звучить, наче саундтрек до якоїсь місцевої адаптації польського кінохіта 365 Dni (2020). Особливо ця недбалість помітна на теренах тонких сфер лесбоеротики ("Мрія"), де достоту бракує делікатних інтонацій у тому її "кицька до кицьки".
Але хвиля пуссі-репу Latto її несе вперед, попереду їй вже має світити Doechii, і найближче доходять до ідеального стану треки "Вечірка", "Домінуй" та "Шоколадний торт", хоча й там ще можна гратися з текстами з різних боків.
Варто б було лишити щось й для вибагливих клієнтів на кшталт японського пана з Belle De Jour (1967) Луїса Бунюеля, а не віддати все відразу пубертату з Євротуру (2004). Згадати щось винахідливе (японські дощові окуляри, наприклад), щоб не відчувати за спиною перегарний подих базарної триндичихи з піснями про Ваньку-встаньку.
Також можна зауважити вплив канадської реперки Tommy Genesis, яка на торішньому альбомі "Goldilocks X" чомусь мала частково російськомовний трек "kamikaze" з українкою Ganna Bogdan. Про Tommy Genesis, до речі, йшла мова під час рецензії на дебютний альбом alyona alyona, але це їй нічим не допомогло, хоча хтось інший, ось, таки все зрозумів правильно.
З іншого боку все це роздрочування є пасткою на лоха у звичних патерналістичних схемах, приманкою для самовпевнених бовдурів чоловічої статі. Щось на кшталт місцевої версії стрічки Jennifer's Body (2009) Діабло Коді (щось у тому є від Божого Провидіння, що Меган Фокс нині зустрічається з Machine Gun Kelly після ролі сексапільної автомеханікині у Трансформерах).
Це власне і є концептуальна пародія на чоловічі бажання ("в горло до дна, як диявол" чи "я тебе чекала майже все життя, і сідниці бум-бум, член аж до стелі"), оскільки лірична героїня альбому "Fuk" є посестрою головної героїні комедійного горору Men (2022) Алекса Гарленда, яку задовбують проханнями про любов навіть після смерті. Вона наче чорна вдова, павучиха, готується з'їсти свого партнера після коїтусу.
Стартовий трек "Еякуляція" з рефреном "еякуляція – це не кінець" якраз і є нуарним попередженням для легковірних хлопців, щоб вони потім не тойво, не благали, що їх не цеє. Це помста у стилі мультсеріалу Gravity Falls, де в 16 епізоді 2 сезону під час мандрівки до Гори Таємниць квитокеса Дарлін, яка легко трансформується мутантом у павучиху, хоче з'їсти дядька Стена за тупі підкати, дурні жарти та іншу затуркану об'єктивацію.
Fakasutra у своїй масці млосної спокуси з фатальним кінцем грається зі своєю жертвою, дозволяє їй все перед смертю. Просто стібнеться з чоловічого світу та чоловічої фізіології, зокрема. Десь тут вона має перетнутися з місцевою виконавицею нойз-попу Структура щастя, оскільки на її цьогорічному альбомі всі запрошені хлопці також є абсолютно зайвими персонажами. Тим більше, що фінальний трек Fakasutra на альбомі "Fuk" ("Satisfier") є цілком викінченим феміністичним панком, маніфестом про короля оргазмів, хоча всі вже давно мали зрозуміти, що оргазмами там власне керує лише королева.