Biehu "Personal" (2023)

Дебютний мініальбом одеситки Катерини Бєгу, де нарешті можна перестати цуратися місцевої попмузики та повірити у її майбутнє.

Денс-поп "Сестро" від Biehu надзвичайно легко назвати найкращим поп-треком минулого року. Ні Дорофєєва, ні Лобода, ні NK, ні Віра Брєжнєва, ні Тіна Кароль, ані всі інші разом навіть не спромоглися на щось подібне.

Всі вони лише плутаються під ногами зі своїм целочка-попом. Колишні секс-символи нині змушені оперізуватися волосяницею Марії Магдалини, посипати голову попелом та пильнувати свою патріотичну цноту ще святіше, ніж сам Папа Римський у своїй блудниці.

За переважного мовчання Ірини Білик та такої уваги до саунду 80-х хтось таки мусить давати ранню Мадонну. І взагалі той період в історії української музики то якась мертва зона. З чогось адекватного звідтам можна згадати хіба що "Стожари" Лілії Сандулеси, які б відразу саундтреком у якісь нові Зоряні війни в дуеті зі Оскаром Айзеком. Хоча є ще у неї й достатньо збочене постдиско "Там, де двоє зустрічаються" на EP  "Спочатку ти" (1986).

Там гляди, і з'явиться щось своє на кшталт "Татку, не причитай" та "Наче цнотливиця" або ж, з такою увагою нині до латинської музики, й навіть своя "La Isla Bonita". А ще ж варто згадати і Пет Бенатар, яка для багатьох стала рольовою моделлю у 80-х.

На мініальбомі "Personal" (2023) немає треку "Сестро", але цікавий денс-поп тут вірно цвіте цвітом. Шкода лише дещо даремного змагання україномовних та англомовних треків, де зазвичай україномовні завиграшки дають значно сильнішу та глибшу емоцію, а тому вже потребують більшого простору ("Краще без мене").

Biehu поволі підтягує свій акцент, диджей минулої ночі рятує її життя, і так вона вже легко може стати суперницею Джамали у її поклонінні Jessie Ware ("Personal"). Такою англомовністю вона вже витягує значно більше і це вже краще, ніж стерильна англомовність Тіни Кароль, яка чомусь вирішила стати нашою Кайлі ("Calling myself").

Звісно, що хотілося б у її дисковому груві більшої впевненості ("Free myself out"), як у Jessie Ware на цьогорічному альбомі "That! Feels Good!" чи ще більшої залученості, як у Róisín Murphy, яка на вересень готує новий альбом "Hit Parade", чи навіть й футуристичних блискіток, як в Alison Goldfrapp на альбомі "The Love Invention" (2023).

Все це мусить прийти, оскільки її україномовні треки вже дають необхідну емоцію та тепло без жодних етнокодів ("Спитаю в небес", "Краще без мене"). Вони виразніші та більш пластичні у своїх адекватних текстах та інтонаціях. За подібним хітами легко мріяти про майбутнє української попмузики та надзвичайно легко відправити ту когорту патріотичних незайманок десь у глибоке забуття.