sucilna_nevdacha.exe, Тощо "Перша зірка на небі" (2023)

Новий мініальбом виконавиці sucilna_nevdacha.exe у колабі з Тощо встигає за 15 хвилин показати стільки цікавого, що декому з місцевих зірочок на щось подібне потрібні були б цілі роки.

Талант своїм існуванням ущільнює параметри селекції. Своїм живим прикладом він відразу відсіює цілий масив чогось необов'язкового та прохідного, чогось такого, що навіть вже чомусь звикло вважає себе особливим цабе.

Ще на дебютному EP "Серце випаде із ребер" (2022) донеччанки Надії Печуркіної можна було зрозуміти, що вона ненадовго затримається у стінах колискового бедрум-попу. У всіх її тодішніх хітах ("Летсплеї", "Чи я існую?", "Не тримайся") іронічно змагався потенціал чогось значно більшого та складнішого, аніж спальне байдикування спросоння. Саме він штовхав її убік якихось фрікуватих коників, кудись вбік альтернативних танців Saint Etienne та Stereolab, щоб навіть можна було трохи простібнутися з Крихітки ("Ніколи").

Новий мініальбом у колабі з Тощо "Перша зірка на небі" вже робить її важливою постаттю на жіночій інді-сцені України. Постаттю, яка претендує на тривалу майстерність, а не втішається одноденним хайпом метелика.

За шумовими етюдами ідентифікації зі всілякими ефектами дзеркальної мінливості ("Апатія 1", "Апатія 2", "Апатія 3") у її цікавому мисленні завжди варто очікувати за ліричними пейзажами підступів живої людини. Найцікавіше на EP "Перша зірка на небі" спостерігати за тим, як вона змінюється протягом одного треку, на її альтернативну мінливість ("Люди однакові", "Навпіл"). На те, наскільки природною є ця плинність у своїх найкращих моментів, де вже відразу хочеться, щоб вона назавжди стала нашою Phoebe Bridgers чи Faye Webster.

На жіночій інді-сцені України й справді відчувається брак чогось вагомого та переконливого. І sucilna_nevdacha.exe наразі впевнено посідає це місце. Концентрація її майстерного різноманіття встигає за 15 хвилин не лише показати її артистичну силу, але й відсіяти вбік багато чого такого, що звикло плутається під ногами. Наприклад, графоманів з Мистецького Арсеналу ("Приберіть руки"), бандуристку Krutь у її зазвичай посередніх зразках (хіт "Вилиці") чи гурт діти інженерів ("На коліна").

Після треку "На коліна", до речі, sucilna_nevdacha.exe з такою мінливістю нюансів у бляклих пастках може бути гідною супротивницею Христини Халімонової у тому грайливому відьмацтві. Печуркіна навіть більш розважлива у своїх ефектах, ніж Халімонова, яку її наближені кумпелі навіщось оголосили святою, хоча після інтерв'ю на Суспільному їй вже більше пасує статус блаженної.

Тут Надії Печуркіній може лише побажати триматися заповітів тверезості задля подальших вибриків.