Чому громади мають право на ПДФО військових

Голова Фонду "Львівщина", депутатка Львівської обласної ради Ірина Гримак (Європейська Солідарність) про вилучення у громад військового ПДФО.

Під час війни важливою є спроможність держави максимально зміцнити нашу армію та оборону. Щоб мати на це більше коштів, уряд пропонує вилучити у територіальних громад частину податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), який сплачують військові та перенаправити ці гроші у спеціальний фонд державного бюджету.

Вважаю, що цю ініціативу Уряду не до кінця продумали, а тому вона потребує детального обговорення з представниками громад та військовими. Внаслідок цього рішення громади втратять 20 млрд гривень у 2023 році та 65 млрд гривень доходу у 2024 році. 

ПДФО військових, як і всіх інших громадян, зараз розподіляється наступним чином: 21% сплачується у державний бюджет, 64% – до бюджетів селищних, сільських, міських територіальних громад, 15% – до обласних бюджетів. А якщо ініціативу Уряду підтримає Верховна Рада України, то громади можуть залишитися з великим проваллям у бюджеті. 

ПДФО – це один з традиційних податків місцевого самоврядування. Саме цей податок формує фінансову основу життя громад. Зазвичай відрахування з цього податку йдуть на благоустрій, прибирання, поточні ремонти будинків, дахів тощо. Надходження від ПДФО, який сплачують військові, значно зросли під час війни, але це відбувається лише у тих громадах, на території яких розташовані військові частини чи інші військові установи. 

Та від початку повномасштабної війни всі громади, а не лише ті, де є військові, взяли на себе нові важливі загальнонаціональні повноваження, які виконують коштом місцевих бюджетів. Вони купують техніку, дрони, життєво необхідні речі для військових. На це вони витрачають майже половину надходжень. Це можна побачити у їхніх фінансових звітах. Інші видатки громад під час війни також переважно скеровують на розв'язання найбільш важливих економічних та соціальних питань, оскільки без них є неможливою стабільна робота тилу та допомога військовим. 

Громади та обласні ради закривають потреби внутрішньо переміщених осіб, які пережили війну, розв'язують проблеми підготовки до зими, ремонтують пошкоджену агресором інфраструктуру, допомагають сім’ям військових тощо. Місцеве самоврядування активно долучається до зміцнення обороноздатності нашої країни. І Уряд має це враховувати.

Саме тому, на моє переконання, доцільно на час війни не вилучати податок військових у громад, а зобов'язати громади витрачати кошти з цього податку лише на потреби військових частин, які є на їхній території, а також чітко прописати ці правила. Ця зміна до ініціативи Уряду зніме непотрібну напругу та дозволить консолідувати наше суспільство у боротьбі за перемогу у війні.

Звичайно, що в умовах широкомасштабної війни та воєнного стану державна влада має необхідні повноваження й зобов'язана ініціювати рішення, які зміцнюють українську армію та наближають нас до перемоги. Але, на превеликий жаль,  ініціативу Уряду щодо передачі податку військових від громад до державного бюджету не підтвердили публічно ні аналітичними розрахунками, ані експертними роз'ясненнями, які б переконали суспільство у тому, що такий крок є необхідним і виправданим.  

Переконана, що спочатку потрібно добре проаналізувати повноваження громад у воєнний час та порахувати їхні витрати на військові потреби. Якщо аналіз вкаже на те, що у громад після цього залишається фінансовий резерв, то можна обговорювати можливість перерахунку ПДФО військових у державний бюджет.  

Це має бути справедливий та прозорий механізм, який не порушує права та інтереси громад. Громади – це не просто джерело коштів для держави, але й партнери та союзники у боротьбі за наше майбутнє.

Також варто наголосити на тому, що допомога громад військовим зазвичай є значно якіснішою та оперативнішою, ніж це відбувається на рівні держави. Військовим набагато легше знайти можливість зустрітися з очільником громади, ніж потрапити до прем'єр-міністра чи міністра оборони та розповісти про потреби їхніх бригад. Під час такого спілкування всі питання вирішуються швидше, без зайвої бюрократії. Не потрібно чекати тижнями на відповідь від міністерств. Нашим хлопцям та дівчатам вже потрібні спецтехніка, автомобілі, озброєння та інші важливі речі.

Чи повинна держава жертвувати здобутками реформи децентралізації та місцевим самоврядуванням заради оборони? Чи не створюють такі ініціативи уряду загрозу для демократичних реформ, які розпочалися після Революції Гідності?

Нагадаю, на початку війни держава не у зовсім прозорий та зрозумілий для суспільства спосіб позбавила обласні ради бюджетних повноважень, а зараз зробила заяву про те, що також одноосібно розпоряджатиметься часткою бюджетів громад, мотивуючи це потребами посилення оборони. Однак у суспільстві це небезпідставно сприймається як наступ на місцеве самоврядування. Таким чином створюється загроза згортання в країні реформи децентралізації, яка, нагадаю, була найуспішнішою реформою в Україні.

Реформа децентралізації також стала одним з ключових факторів успіху України у важкий час воєнної агресії. Завдяки цьому наша країна не лише вистояла, але й продовжує розвиватися та модернізуватися. Ми стали більш відповідальними за нашу долю та наше майбутнє. 

Завдяки цій реформі громади отримали більше фінансових можливостей та самостійності, щоб реагувати на кризові ситуації, допомагати армії, переселенцям, залучати міжнародну допомогу, розвивати інфраструктуру, освіту, охорону здоров'я, культуру й спорт.

Переконана, що державна влада та громади мають бути партнерами, їхні відносини мають бути прозорими та конструктивними. Ми можемо будувати конструктивний діалог у всіх важливих питаннях. Тоді ми будемо непереможними.