Глючне рнб у хиткій павутині стосунків на дебютнику артиста Figurat.
Дебютний альбом Дмитра Алєксєєнка під псевдо Figurat, де нема жодної певності щодо кожного слова у кожному треці.
Релізу "Vse Odno" якщо важко довіряти ось так відразу. Здається, що Figurat тут є класичним ненадійним оповідачем під тягарем любовних конструкцій. І це надзвичайно добре поміж солодкоголосого сегмента рнб на вкраїнській сцені.
Його перший альбом урізноманітнює психологічний портрет місцевого артиста за межами банальних маніфестів та наївних зітхань. Робить його глибшим та складнішим.
Стосунки завжди є хиткою та небезпечною територією, де якась найменша деталь може зруйнувати все назавжди. Інколи там вже зовсім нема жодної певності у зустрічі уявних процесів. Найліпше на альбомі "Vse Odno" саме там, де його герой виє привидом голосів у власній голові ("Nikomu").
З жіночої частини на українській сцені йому б найбільше пасувало мислення Yuvi, яка також намагається уникати всіляких означень з протилежного боку ("вибач, що не хотів, бути для тебе тим, ким ти хотіла" у "Vybach"). А ще, звісно, Yarima з подібною пластикою живих рефлексій, де "Vybach" може бути дзеркальною відповіддю її треку "Не довіряй". Вони доповнюють одне одного саме так, як треба, адже на фіті з Лаудом вона вже просто жорстоко знущається з того стереотипного наїву.
З чоловічої частини українській сцені Figurat може здатися своєрідним продовженням Zbaraski з тим особливим потягом до сновидного пересмішництва зі слідами химерної тривожності за хаотичний перебіг хімії між двома симпатіями ("Potim", "Vse Odno").
Figurat тут, до речі, стібе не лише її бажання, свої слова чи колективні ілюзії, але й, здається, Монатика, який ніколи вже, схоже, не вийде на подібний рівень (ще один привіт Лауду). Tery й справді потрібно бігти у студію, щоб записати щось цікаве та не загубитися в українському рнб на тлі деяких останніх альбомів.
А поки він біжить, то всі інші слухають трек "Cactus Water" від Channel Tres з нового альбому "Head Rush" (2024).