Другий альбом безалкогольного рнб від Tery поспішає впасти навколішки перед скульптурою ідеальної істоти у музеї.
Новий альбом лайтового рнб від мешканця міста Ланівці Тараса Гудзя з безпомічними фітами та адорацією до неземної постаті на п'єдесталі своїх мрій.
Tery навіщось поспішає зі своїм другим альбомом, хоча йому нічого особливо сказати після дебютника "Чи я роблю щось не те?" (2022), де хоча б були хіти. Звісно, що його невиразні тексти можна нині вважати якоюсь авторською концепцією цього безалкогольного рнб, але навіть нові звуки не можуть розігнати його застиглу нудьгу.
Ліниві саундпродюсери з лейбла BlackBeats намагаються ліпити з нього місцевого Бібера, і це хоч якийсь рух до світла, який допомагає йому нарешті зректися будь-яких проявів міфічного етнокоду, які ще бігали на його дебютнику.
А от фіти з місцевими реперами та іншими вокалістами (elarm, Krechet, Макс Пташник) все ще продовжують псувати йому треки своєю графоманською бездарністю ("P.S.", "Музика", "Ти та"). Ніхто не знає навіщо йому з таким талантом досі потрібна ця архаїка. Хіба його, як і Христину Соловій, тримають продюсери на ланцюгах у далеких казематах та заставляють колаборувати зі всілякою нечистю.
Його саундпродюсери десь трохи чули собі про альбом Vicktor Taiwò "Joy Comes In Spirit" (2018), але емоційна бляклість Tery, зіткана з самоповторів і кліше, ще не може вивезли важливих нюансів для потрібної туги. Його приречена загубленість у світлі недосяжного Ідеалу осяйної Панни занадто поспішає зі словами, словами подекуди зовсім зайвими та непотрібними.
На куртуазному п'єдесталі його адорації стоїть вже така неземна істота, що вже навіть справді хочеться подивитися на цю святу жінку. Хіба що Tery потайки закохався у якусь довершену скульптуру у музеї, а тоді всі ця лавсторі стає ще більш цікавою назагал.
Однак йому все ще відверто бракує артистичного статусу, щоб навіщось передавати привіти сучкам Кендріка Ламара. Бракує артистичної довершеності у цьому мінімалізмі під гітарку, щоб сказати щось цілюще відразу, а не розтікатися лише ескізами чогось повноцінного навіть в адекватних треках альбому ("Помер би за тебе", "Усе"). Хіба що це у нього такий концептуал недосконалого, немічного слова перед Тією, Яку не можна описати будь-якими місцевими словами ("Не знайду").
Оглядач з Безодні тиждень тому заявив на Суспільному, що Tery – це наступний Пивоваров та Монатик в Україні, але Tery наразі цікавіший своїми найкращими речами за все, що роблять чи робили кондові фейконосці Пивоваров та Монатик. Потрібно лише не поспішати та краще працювати з лірикою та емоціями. Слухати альбом Liv.e "Girl In The Half Pearl" (2023) чи навіть Nanna.B "Don't Come If You Can't Bring No Flowers" (2023).
А ще краще махнути рукою з Тернополя до Польщі, щоб показати на прикладі гурту Cywinsky ✕ Dorian своїм фітовим кулєгам, яким має бути слічне рнб, а не те їхнє графоманське блеяння.