Атмосферні скандали зі зменшенням території Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні.
Це особливе місце з особливою атмосферою, сюди не просто потрапити, зате тут легко заблукати, комусь хочеться якнайшвидше звідси піти, інші – шукають тут розраду і допомогу. Лікарню на Кульпарківській знає кожен львів'янин.
Про неї навіть згадує відомий польський письменник-фантаст Станіслав Лем у книзі "Szpital Przemienienia" (1948).
Та, мабуть, найдивнішим у всіх цих історіях, є те, що земля Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні (див. Кульпарків у Дронографії Львова) дивним чином постійно зменшується (а це 59 гектарів).
Гучно заговорили про лікарню на Кульпарківській на початку липня цього року. Тоді з'явилась інформація, що Львівська міська рада хоче відібрати у закладу 18,3 га землі та створити на цій території сквер. Бо, як виявилося, цей шмат землі закріплювали за Львівською обласною психіатричною лікарнею ім. академіка В.П. Протопопова, а на сьогодні такої юридичної особи немає, оскільки її вже давно перереєстрували в іншу установу – КЗ ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня". Фактично змінилося лише кілька слів у назві, але на практиці, все це може призвести до значних змін території. І невеликий сквер площею 0,53 га може коштувати лікарні всієї її землі. Адже для того, щоб зробити цей сквер, треба визнати, що 18,3 га є вільною територією, яка не перебуває у користуванні.
У Львівській міськраді запевняють, що межі лікарні ніхто не змінюватиме, а просто облаштують сквер на території, яка не використовується і приведуть юридичні документи у відповідність до чинного законодавства. За словами в.о. начальниці управління земельних ресурсів Львівської міськради Ельвіри Колос, медична установа може звернутися до Львівської міської ради і мерія закріпить їм земельну ділянку, яка необхідна для забезпечення діяльності медичної установи, тому що право користування згідно правонаступництва не переходить.
З підозрою та недовірою до цих заяв ставиться генеральний директор Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні Богдан Чечотка. За його словами такі рішення Львівської міськради несуть потенційну небезпеку, бо як тільки землю визнають вільною, то її одразу можуть віддати під забудову. Хоча навіть гіпотетично складно уявити якийсь будинок на цій території, адже зовсім поруч знаходиться відділення для хворих із відкритою формою туберкульозу. Відстань до відділення приблизно 20 метрів, там є великий паркан, хворих небагато, але вони таки є.
Історія з землею лікарні на Кульпаркові вже не нова і тягнеться досить довго. Будівництво "дому для божевільних", як його спершу називали розпочали у 1870 році, до того там були непроглядні ліси. Власником цих земель був пан Петро Гольдберг. Згодом, саме з переробок його прізвища і з'явилася назва Кульпарків. А в 1875 – лікарня вже повноцінно запрацювала. Тоді це була величезна територія площею 59 гектарів. Лікарню будували на зразок німецької у місті Геттінгені. До слова, тоді одночасно будували лікарні у Львові та Кракові, причому наша була головною, бо саме керівник зі Львова управляв цими двома установами.
У 1992 році Кабінет Міністрів України прийняв постанову про роздержавлення майна, а відтак місцеві ради стали розпорядниками усіх земель, які були в них на території. Тоді ж у 1992 році Львівській обласній психіатричній лікарня ім. академіка Протопопова видали акт про постійне користування землею, яким закріпили цю територію за установою. Та чомусь зареєстрували цей акт лише у 1995. З того часу назва закладу неодноразово змінювалася, але за своїми функціями – це і далі була та сама лікарня.
Підтвердженням цього, на думку Богдана Чечотки, можуть бути навіть трудові книжки. Адже є багато людей, які працювали в лікарні під назвою академіка Протопопова, і продовжують працювати тут дотепер. Бо це один і то самий заклад. Навіть таким чином можна довести правонаступництво. Тоді і на бланках могли писати – Львівська обласна психіатрична лікарня ім. Протопопова, а наступного дня – просто Львівська обласна психіатрична лікарня. На це ніхто не звертав уваги.
Так змінювалися назви установи з початку створення:
1875-1918 – Крайовий заклад для божевільних в Кульпаркові
1919-1939 – Державний заклад для психічнохворих в Кульпаркові
1940-1959 –Львівська республіканська психоневрологічна лікарня
1960-1974 – Львівська обласна психіатрична лікарня
1975-1991 –Львівська обласна психіатрична лікарня ім. академіка В.П. Протопопова
1992-1996 – Львівська обласна психіатрична лікарня»ґ
1997-2006 – Львівська обласна державна клінічна психіатрична лікарня
З 2006 – дотепер КЗ ЛОР Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня
Комунальна, оскільки все це стало комунальним майном, а з серпня місяця стане комунальним підприємством. За словами Богдана Чечотки, юристи і фахівці із земельного законодавства також вважають, що зміна назви лікарні може стати дірочкою в паркані якою можуть скористатися забудовники.
Генеральний директор погоджується, що деякі землі лікарні уже вийшли з-під її власності. Це трапилося на зламі 90-х-2000-х років. Тоді територія була 20,83 га, саме така площа зазначена в Державному акті на право постійного користування землею. Орендарі, які ще в 90-х роках взяли в оренду приміщення, перепродували їх, викупляли, там змінювалися власники. Відповідно до законодавства, вони претендують на землю під приміщеннями і для обслуговування. Це вже зрозуміло і зараз ніякої загрози не несе.
До того ж приміщення, які відійшли від лікарні не є австрійськими будівлями, це лише господарські будинки, де хворі колись працювали, щось шили чи виготовляли речі. Тому у 90-х роках територія лікарні справді зменшилася. На цих ділянках зараз знаходиться гаражний кооператив, Львівський ліцей менеджменту, наркологічний диспансер, який уже має власний кадастровий номер та інші об'єкти.
Насторожує Богдана Чечотку і те, що Львівська міська влада, коли надавала землю уже під ці приміщення, ще зверталась до лікарні за погодженням до 2005 року, а от після 2005 – вже ні. Зараз ухвали з'являються самі по собі, і заклад про них нічого не знає. Окрім цього, генерального директора дивує й інше. У 2017 році Львівська міська рада видала ухвалу про виготовлення акту вже на 18,3 га, і значну частину роботи уже зробили. А зараз для того, щоб уточнити межі скверу треба анулювати весь державний акт, а землі віднести до таких, які не надали у користування і які, по суті, є вільними. Цього найбільше й бояться у психіатричній лікарні.
До того ж, заклад уже мав плани на цю територію. Професор Олександр Фільц, який був тут головним лікарем до 2016 року, планував створити львівський Мадюродам – парк мініатюр у Нідерландах. Він складається з маленьких метрових споруд, які є прототипами реальних будівель чи людей. Також є ідеї щодо створення оновленого корпусу для бійців АТО і спортивного майданчику. Це мало б сподобатися і містянам, і людям, які тут лікуються, навіть учні ліцею могли б сюди приходити.
Цікаво, що у перші роки ХХ століття на території лікарні також діяли різні майстерні, служба порядку та навіть ціле аграрне господарство з городами, садами, стайнями, стодолами, корівниками та хлівами. Був тут і гурток для дітей, і так зване казино з боулінгом для дорослих, пекарня, різня та м'ясопереробний заклад, теплиця, кухня з холодильною камерою, пральня та кузня, телефонна станція, морг і власний цвинтар. Про все це можна дізнатися з розповідей Барбари Літвінюкової.
До сьогоднішніх днів територія лікарні дійшла вже вдвічі меншою. Старої кадастрової карти, яка б підтвердила скільки точно гектарів землі було на Кульпаркові поки немає. Керівництво лікарні подало запит в міське БТІ та Держгеокадстр у Львові і тепер очікує на інформацію. На думку, Богдана Чечотки більшість землі зникла ще за Радянського Союзу. Адже навколо були ліси, всі корпуси опалювалися дровами, між корпусами була колія, де ходив маленький потяг, який возив їжу та господарські речі.
У 80-х роках 19 століття на Галицькому Сеймі вирішили відпродати львівській єврейській общині частину лікарняних земель, щоби відкрити там єврейське кладовище. У вересні 1884 року його відкрили. Воно розташовувалось за віллами, у яких мешкали лікарі (нині тут наркодиспансер та інші відділення). Цей цвинтар був досить маленький, існував впродовж 20 років і служив як потребам лікарні так і навколишніх кварталів. Під час війни кладовище зникло.
Поблизу Кульпарківської був ще один цвинтар, де ховали і деяких родичів лікарського персоналу та хворих. Тепер це сквер навпроти Ашану. Там був поховали у 60-тих роках минулого століття єпископа Миколая Чарнецького – мученика і блаженного УГКЦ. Під час знищення цвинтарю його рештки ексгумували та перепоховали на Личакові. На місці первісного поховання приватні особи спорудили капличку.
Наразі Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня, мабуть, найбільший психіатричний заклад в Україні. Її територія близько 30 тисяч квадратних метрів. Із 44 корпусів, які існували колись, зараз в обслуговуються – 29, з яких 20 – лікувальні. Працює 1600 працівників, 160 лікарів, приблизно 500 медсестер, Тепер у лікарні перебуває близько тисячі пацієнтів, хоча були часи, коли тут знаходилося навіть 2500 лікарняних ліжок, нині їх лише 1100.
Територія Кульпарківської лікарні надзвичайно велика. Тут є і вкриті зеленню парки, прекрасні фонтани, зручні дерев'яні лавочки та навіть невелика алея. Але навряд чи у цих місцях колись будуть гуляти мами, відпочивати молодь або збиратися на розмову старенькі пенсіонери. Людей відлякують чи то решітки на деяких вікнах чи то постійні мешканці цих атмосферних теренів.
Наступного року Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня святкуватиме 150-річний ювілей. То може краще таки зберегти тут історичну пам'ять, нє?
авторка: Наталія Бельзецька