Макс Пташник & Ihryk "забався" (2025)
Дует жанрових пародистів з маленьким знущанням з деяких українських артистів.
Соульний мініальбом фолкера та репера представляє слухачам елементи дрібного хуліганства зі швидкоплинним ефектом.
Союз Макса Пташника та Ihrykа важко уявити у певній перспективі. Якось так, на щастя, для них сталося, що вони змогли не без певних нюансів наштовхнутися на солодкі миті творчості у своєму натхненні.
Торік Ihryk мав один з найкращих треків сезону ("Поле у Сторожинці"), а Пташник проповідував прісну бідність разом з гуртом Tember Blanche на релізі "Спокій" (2024). У тому, що вони зійшлися докупи таки є якийсь момент дива, адже хуліганство Пташника якось важко було уявити раніше.
Шкода лише те, що всю свою хімію, де один уявля себе Бруно Марсом, а інший – Андерсоном Паком, вони витрачають на подібні дрібнички. Ця їхня стилізація іронічної легковажности має добрий потенціал, оскільки навіть за подальших обставин все це вкотре краще, ніж новий альбом Манекена ("посміхнись").
А от всі їхні сраки та прутні тут цілковито зайві поміж гарему для бойфрендів, де Пташник, чи то загалом пародіює самого Монатика, чи то просто персонального Монатика у собі ("гарна"). Монатик не настільки моноліт на вкраїнській сцені для подібних коників у його бік. Власне, пародія на забронзовілого Вакарчука їм вдається значно краще з огляду на масштаби ("хуйовий").
Також дивно, що з таким потягом до фальцетового хуліганства вони не зауважують всієї застарілости пісеньки про гейтерів ("пофіг"). Для більшості тутешніх виконавців розмови про гейт – це завжди щось про гайп. В устах когось більшого ця тема завжди є певним посміховиськом, а що вже казати про Пташника чи Ihrykа. У них справді є гейтери?
Краще б вже вони надолужували свої речитативи, де інколи нагадують Довгого Пса у невдалий день ("забався"). І чи є взагалі сенс так стібати нині Tery, як колись Джим Керрі стібав Jennifer Holliday ("And I Am Telling You I'm Not Going", звісно)?
Соульна (чи фанкова) грайливість завжди має на увазі любощі, та якщо ось так буквально на всі боки розмахувати прутнею, то ніхто їм нічого направду не дасть. Лише покрутять пальцем біля скроні. Хіба не про це якось співала Арета Франклін у своїх респектах?