Міша Правильний "Хлопчик, що вижив" (2024)
Розчарований утопіст Міша Правильний закономірно дитиніє наскрізь і скоро почне сунути до рота все підряд.
Перший альбом у 2024 році пророка банальних істин Міші Правильного продовжує плюватися на недосконалий світ, який чомусь не хоче слухати його беззубі проповіді.
Й від сотворення світу Міша Правильний не був якимось особливим фонтаном, а нині він вже зовсім канючить своєю нудотою. Його латексні супергерої щось зовсім ніяк не надихають, а тому його вже копають всі підряд, навіть якийсь хейтспіч.
Торік Міша Правильний випустив три альбоми і на останньому з них він вже зовсім розчарувався у собі після непослуху грішного світу. Вирішив перепочити внутрішнім усвідомленням своїх мізерних масштабів перед наступним хрестовим походом маляток на розпусний Вавилон. Увесь новий альбом "Хлопчик, що вижив" (2024) закликає всіх охочих чимдуж посмоктати теплу цицю та дружньо потриматися за піструнчика в позі ембріона для інтимного самозаспокоєння.
У такій позі колишній неофіт Правильний мало, що може зробити потугами, але десь згодом своєю когортою блаженних персонажів може сміло йти у політику. Першу десятку його партії Правильних панчів та речитативів поміж вкраїнських виконавців можна назбирати легенько, але якщо партія Слуга народу якось доживе до наступних парламентських виборів, то Міша може опинитися й там.
Своїм новим лідером, тутешнім Лісаном аль-Гаїбом у безкрайній пустелі гріха та спокуси, Міша Правильний бачить Гоню ("Збережи"). Гоня відразу знайшов для своєї внутрішньої дитини у Міші Правильного затишне лоно замість кумпля Степана. Ще трохи й вони разом зігуватимуть від землі до сонця про народження нового лідера. Аве, Гоня! Зробимо Гоню маленьким знову! Цілком закономірно, що у цій клоунаді їм допомага богомільний танцюрист Монатик зі своїм проповідницьким пафосом ("Синиця").
І це саме той момент, щоб виразно побачити те, що всі люди разом перебувають у повному самообмані чи, якщо писати побожною мовою, то гуртуються спільно у чомусь, що так нагадує стан прєлєсті. Вони так впевнено співають мантрами про те, що зло хоче зламати їх зсередини, але насправді ні у Міші, ні у Гоні нічого особливо ламати.
Гоня, до речі, після альбому "Головний біль" (2023) все більше нагадує отця Юстина Бойка. Той також нарешті прорік торік одного разу щось важливе Валаамовою ослицею, але навіть впритул не зауважив цей особливий момент та знову повернувся понуро до своєї щоденної жуйки під ногами. Наївний слоган "Лишаться лиш ті, хто зберіг в себе дитину в душі" – логічний фінал цього неофітного повстання приречених моралізаторів у дорослому світі ("Леві Аккерман").
Якщо збоку поглянути на інший матеріал альбому "Хлопчик, що вижив" (2024), то у Міші Правильного нема нічого такого магічного, щоб навіть зазіхати на подібні горизонти.
Традиційний набір слів з наїздами на Порошенка та Кличка ("Вачовські", "Київ 2") після якого, якщо Міша такий правильний, варто очікувати хоча б на одне криве слово про небо в клітинку вбік Зеленського та його команди. Нудна актуалочка про родину Гринкевичів ("Викладач") та трохи російської групи Кровосток в анамнезі зі завуальованим привітом неуку Псюку від ще одного неука ("Ом"). У треці "Бульбашки" його мораліст так кумедно намагається давати поганця, що аж памперс лопається навсібіч.
Звісно, що проблеми Міші Правильного лише у примітивному мисленні ("Вачовські"). Він нічого не бачить, окрім своєї бульбашки. Він нікого не чує, окрім себе пафосного ("Я й реп почав писати, бо мені слухати було нічого").
Ще у жовтні 2022 року у рецензії на реліз thekomakoma "наївний альбом" Варіанти писали про те, що богомільний примітив спритно переліз з Галичини транзитом через Тернопільщину на Рівненщину. І якщо у майбутньому магічного мислення місцевих вірян звідкись й прийде Антихрист, то саме з тих теренів.
Та Міша Правильний занадто короткозорий для подібних візій. Він знову навіщось заїкається про якусь "святу Галичину" на рівні стадне мислення навколишніх рагулів, хоча, як пророк малих форм, мусів би вивищуватися над ними своєю святою індивідуальністю. Має ж бути нарешті у репера хоч якесь відчуття актуальності, доречності чи своєчасності?
Хоча який з Міші репер, так собі, очеретинка надламана, ґнотик зотлілий. Бог йому суддя. Для цього тут йому й лунає трек "Soul Screaming" з альбому Dj Muggs & Mooch "Roc Star" (2024).