Вересневий альбом проєкту дніпрянина Юрія Буличева у статусі титана вічности.
Вже третій цьогоріч реліз Юрія Буличева продовжує досліджувати атмосферу його проєктів Monotonne та Soundots.
Після квітневого альбому проєкту Monotonne "Unrelated" (2024) та червневого альбому Soundots "Dark Circuit" (2024) дніпрянин Юрій Буличев повставав цілим титаном вічности на тлі всілякої тлі на вкраїнській сцені. Багато хто мусить хапатися за голову після його релізів.
Альбом "Related" блукає між цими двома альбомами услід за їхнім мерехтінням потойбічних попереджень, непевним маревом, індустріальною тривожністю та канонічним відчуженням. У фіналі його м'якого витання усе стає на свої місця ("Passed-by") і тому так дивно тут вкотре чути приклад механічного речитативу, якого він так і не зрікся назавжди через ліве плече.
Альбом Soundots "Dark Circuit" був прикладом того, яким би мусів бути альбом Ragapop "Do you listen to Ragapop?". Випереджав його ледь не назавжди своїм моментом.
Саме з цього місця й важко зрозуміти навіщо новому альбому трек на кшталт "Так темно", який своєю маніфестованою механічністю приреченої рагапопи є цілковито чужим не лише тонкому ембієнтному мерехтінню, а у всьому IDM, техно чи давнтемпо ("За літнім солодким аґрусом", "Related"). Хіба Буличев хоче наголосити на тому, що він лише людина.
Поза цим єдиним моментом "Related" продовжує досліджувати упокорену магію вповільненого одкровення. Він свій там та знайомий. У вишіптуванні та замовлянні деякі його трек затишно влягаються вбік справжньої фолктроніки ("Трави", "Станція Зеро"), а не місцевого різновиду того, що варто вже для повного розрізнення вже називати етнотронікою.
Цікаво, що й там вже традиційно у Буличева не варто заспокоюватися на трохи. Роздвоєність його альбому загублено блукає непевністю щоденного людського життя, його абсурдною химерністю на кшталт якогось Дивовижного Цифрового Цирку ("позич мені спокій, у липні віддам").
Мотиви темряви, безодні та катастрофи не менш важливі для нього услід за космічними німцями з 70-х ("Позич мені спокій"). Небезпека – постійна супутниця людського життя, а помилки – це вічні її сусіди там, де можна разом ummsbiaus ("Додому") знову в заціпенінні прощатися зі світом після її альбому "на півшляху від витоку до краю" (2024).
Альбом "Unrelated" вирізнявся несподіваною іронічністю поміж ембієнтової неспішности, де деяка людська натура за певний час починала вже шукати собі якихось коників на голову поміж тих застиглих ландшафтів.
Людині доводиться звикати багато до чого у тутешньому житті, а в потойбічних умовах й поготів. Між світами душа завжди ще та трикстериця. Саме вона й може зауважити за крок до незвіданого у тій піднесеній літургійності треку "Сон" той такий курйозний готичний орган, наче до якогось гоголівського горору в Україні.
Певне, найкраще якщо тут залишиться трек "Cry! Baby!" з альбому Bibio "Ambivalence Avenue" (2009).