Popil "Наше місто просинається" (2025)

олександр ковальчук

пʼятниця, 10 жовтня 2025 р. о 19:20

Солодке забуття проєкту Popil ще більше підіймається до своїх омріяних теренів.

Другий альбом проєкту одесита Андрія Чуйка негадано береться за грув, щоб у фіналі вкотре вкрити своїх слухачів тепленьким коциком.

Уся дискографія проєкту Popil вперто змагається за затишний куточок забуття та заколисування. Десь навіть дивно, що у чомусь ембієнтному Чуйко ще не полетів за дитвацькими горизонтами Sigur Rós.

Чуйко ще десь трохи вважає себе котиком. До цього усвідомлення він йшов через мініальбом "Обійми туманів" (2023) та дебютник "Спогади і сни" (2023), де, здається, лише слоукор дещо заважав його остаточному перетворенню.

Це були меланхолійні миті в очікуванні весни під теплою ковдрою ("Залишись", "Тепла ковдра"), де навіть можна було відчути моменти затишку давнішньої фолктроніки ("Перші холодні подихи жовтневого вітру").

Після дебютника він би мусів якось зійтися з Pilikayu на цих теренах (ліквідовий "Сон 1"). Його постпанк там був кращим за Садсвіта ("Відкинь") навіть з усім його щирим дитвацтвом ("Квіти"). Він так довго шукав те слоукорне забуття ("Море"), що нарешті в останньому треці озвучив те, до чого так йшов ("Забуття").

Його новий альбом "Наше місто просинається" спершу дивує небаченим ще тут грувом ("Наше місто просинається") та невимушеним ледь не регеєм травничковим з впізнаваною іронією ("Чай на плиті").

Ці нові елементи можна вважати його вірним супутниками на шляху до остаточного перетворення на котика у треці "Всі дев'ять життів з тобою", хоча про щось таке він ще натякав у треці "В твоїх руках".

Котові завжди потрібне якесь джерело тепла для затишку, а цього добра у Чуйка ніколи не бракувало. Солодке забуття гармонійного заколисування тут простягається коциком від однієї стіни до іншої ("Поруч"). Від "Хурделиці" і до "Рік не спалося".

Славні вічній юності у цих дитвацьких дзвониках ("Ніколи не забувай") не лише сповіщають вкотре про ймовірну колабу з Pilikayu ("Калейдоскопи"). Вони знову і знову наголошують на щасливій подорожі до Небувалії, де не буде більше місця всіляким кіборгам та чужим. Цілком сподівано за таких умов натрапити на альбомі на гарнюній інді-поп на кшталт Kings of Convenience ("Між нами"), який би сподобався б й учасникам гурту Blooms Corda.

Досі дивно, що Чуйко ще не перейшов остаточно на замріяні терени Sigur Rós ("Крихітні калюжі").