Чернігівська парижанка в образку з хрестиком, яка шукає себе поміж кабаретів та районів.
Дебютний мініальбом Shmiska хоче запропонувати слухачеві емоційний досвід замість миттєвої вірусності, щоб відразу зникнути у своїх методах.
Виконавиця Shmiska шукає себе. Потопає та виринає. Загалом видається доволі загубленою у своїх звуках. Її кабаретовий глум особливо не вражає чимось аж настільки приватним.
До цього дебютника у її репертуарі з чогось доброго можна згадати хіба трек "Страх". На синглах "DVD" та "Хто ти?" вона витала каберетовою панною десь між Vivienne Mort та Клавдією Петрівною без особливого зиску. А ще ж десь співають Геля Зозуля та Lely45.
Її гуманістичні маніфести чомусь блаженно хилить не лише убік гурту Tember Blanche. Трек "Люди" нагадує їхні вечорниці зі ще більш підкресленою штучністю на слові "хтіли". Ще вона чогось хце від союзу Христини Соловій та Клавдії Петрівни ("Мило"). Мо' якоїсь пристрасти галицького цілунку на сцені між ними? Може навіть хоче полинути фітом до Паліндрома, адже Христина там усе закономірно перетворює на кітч поміж райських кущів.
Після цього кабаретного цирку з конями вона десь закономірно вивертає всі свої жадання у певну приватну бондіану ("Балкон", "Мереживо"). Останній трек зі своїми куплетами (наче вона хоче вернутися до комічного вайбу старої бондіани) можна назвати найкращим на цьому мініальбомі, а от "Балкон" – це такий собі переспів треку Потапа і Насті "На районі".
Якась логіка у цьому на шляху від Чернігова до Парижа таки є. Персонаж Денієла Крейґа таки направду має пролетарське походження десь на районі. Згодом, звісно, він десь трохи ушляхетнився королівською службою.
Десь так трохи змінилися й вкраїнські райони за цей період. Гурт Tember Blanche – це й справді десь трохи Потап і Настя, якби останні мали хоч якусь клепку в голові. Дрібна хуліганка Христина Соловій після Жадана та Чорноморська також десь трохи відчула себе дерзкою (мо' навіть завітає якось до Міші Крупіна). Десь поміж цих гіпотетичних колаб й варто шукати виконавицю Shmiska.