Стас Корольов "Round 2: Цифровий Утікач" (2024)
Логоцентричний ексцентрик занурюється у приречений плин споглядання цього суєтного світу.
Другий альбом апокаліптичного пост-року від Стаса Корольова після наелектризованої дебютної багатослівності.
Ще майже торік можна було довго гадати, куди ж виверне своїм оркестром оновлений Стас Корольов після декількох років трансформацій. У диско-панк, панк-джаз, джаз-рок чи альтернативу? Це єдине, що можна було сказати точно в неостаточній анархічності повсякчас цього артиста.
Свій новий альбом Стас Корольов окреслює джаз-роком, хоча йому більше б пасувало щось з пост-року. Після сатиричної багатослівності дебютника "О_х" (2021) змінилося багато чого остаточно, щоб явити світові своє викличне мовчання в апокаліптичних картинках.
Якщо тут й присутні якісь зрадливі слова, то вони відразу воліють скотитися в абсурд чи спотворитися майже до невпізнаваности в автотюні. Над цим альбом інколи витає тінь батька Йорка чи зірка Девіда Бові, але якщо Корольов після ньому піде у мінімалізм, то цьому вже ніхто не здивується.
Там, де швидко загубився гурт Dakh Daughters аж до часу свого третього диска, Корольов демонструє виняткову купчастість альбому на тлі величі історичного розмаху нинішніх подій в Україні та світі.
Постійна втеча від лукавого світу – це, звісно, цікава морока щодня. Непостійне в анархічній натурі Корольова завжди десь прагне до цього ідеалу, однак щось людяне у ньому ніколи не захоче закінчувати все чимось реквіємним назавжди ("Тепер"). Після стількох приречених блукань у загубленій пустці ("Swed", "ТПЩР", "1991") він добре розуміє, що фантазійний ескапіз – це також не вихід (детективна кабарета "Sacred Love"), а абсурдні коники можуть швидко набриднути ("Останній дубль", "Тебе").
Потрібно вертатись до людей у ці дні. Кожен мусить нині навчитися добре робити те, до чого він покликаний. Свою найкращу надію Корольов залишає для альбомного фіналу, де якщо і є ще якась тривога за постапокаліптичне майбутнє на березі моря на кшталт стрічки Dark City (1989) Алекса Прояса, то її легко наздоганя візія нового осяйного світу ("Everything").
На свій найкращий в альбомному підсумку трек "Повітряна тривога" з голосом Андрія Бармалія Стас Корольов міг би спокійно запросити ще й самого Heinali стільки там ангельського витання навкруги. Попри тривогу у всіх містах його голосом госпельні танці ще ніхто не скасовував. І навряд чи скасує.