Новенька скульптура Ісуса Христа над гротом закоханих у Львові.
Несподівана скульптура Ісуса Христа над гротом закоханих на Високому замку у Львові.
Не встигли побожні львівські аноніми поставити скульптуру Ісуса Христа над гротом закоханих, як Він відразу став каменем спотикання для місцевих садоботів. Не встигли львівські пролетарі під Віагру та Врємя і стєкло облагородити бруківкою територію навколо Нього, як Його скульптурка відразу спокусила багатьох.
Цій скульптурі над гротом закоханих, звичайно, що далеко не лише до фігури Христа-Царя на проспекті Свободи у 2014 році, але й до Скорботного Ісуса на Зеленій. Кічуху тут можна намацати навіть голими руками, а стилістика тексту обабіч нагадує про галицьких сепараторів у бідончиках з УГП.
Навіть такий кітчевий Ісус зі щоразу нового ракурсу нагадує когось іншого: Гендальфа Білого, радянську Матір на Монументі Слави, Адама у Раю тощо аж до безкінечного переліку. Але переляканим львівським садофілам у тому чомусь ввижається зіга. Особливо розчулює, звісно, оце їхнє бажання заточити сей казус під російську ситуацію з образою почуттів віруючих. І, звичайно, дивно бачити у тому переліку поціновувачів прекрасного місцевих графоманів: Бєглова, Дроздова і Вергелес.
Як тут відразу після такої садоботної убогості не згадати комедію Жерара Урі Ас з асів (1982), де так феєрить Жан-Поль Бельмондо і де, наприклад, можна надибати на зозульку з зігою в кабінеті Гітлера.
Чи ось на такий комічний епізод зі щелепою Самсона.
Зараз вже такого не знімають, старих добрих французьких комедій, але скільки ж там усього того з циклу "Всьо уже украдєно до нас". Наприклад, діалог героя Бельмондо (тренер боксерів французької збірної) та Люсьєна з олімпійського комітету про поїздку французької збірної на Олімпіаду в Берлін в 1936 році. Там і про вітання фюрера, і про мантру "спорт поза політикою", і про євреїв у німецькій збірній. 36 років минуло від часу прокату тієї комедії, а деякі речі з неї й досі актуальні. А обопільну рагульню львівських святенників та переляканих садофілів за десять років навіть ніхто й не згадає, окрім істориків. Хіба нє?