Оновлений Жадан на вірші Бертольта Брехта та його ліві єресі у правому нижньому куточку.
Новий мініальбом Сергія Жадана та Юрія Гуржи опрацьовує брехтівську кабарету своєю творчою методою за участи запрошених виконавців.
Сергій Жадан воскрес наприкінці 2024 року. Альбом "Семафори" несподівано явив днесь світові оновлену людину. Людину, яка взяла на руки Леонарда Коена та нарешті оперезалась всією повнотою своїх чресел.
Досі лишається таїною те, хто ж саме підштовхнув його до цього преображення? Перст Божий чи вправна жіноча рука? Трек "Ніч/Яку не забути" натякає на останнє.
А ще він натякає на нічну колабу Жадана та Тіни Кароль, яка є доволі дивною з певного боку. Цю її курйозність лише посилює максимально дивне інтерв'ю на УП за участи представника Києво-Могилянської академії.
Всю цю оказію можна пояснити хіба тим, що Хартія ставить перед Жаданом конкретні задачі, суми та терміни задля допомоги ЗСУ. Заради такого зголосишся на співпрацю навіть з дідьком лисим, а не лише з Тіною Кароль.
Десь тут варто залишити забіганого Жадана задля чистого супокою та зазначити те, що четвертий альбом (мініальбом) Жадана та Гуржи працює з п'ятьма віршами Бертольта Брехта, а також однією присвятою йому.
Оновлений Жадан й надалі тримається Коена з деякими варіаціями. Не галопує пролетарським перегаром та не намагається поцьомати у тім'ячко кожну висхідну зірочку української поезії. Він подорослішав після березневої розлуки з лібідолебідкою Христиною Соловій.
Як мудро він відходить убік на треці "Нічний гість", щоб на ньому зродився найкращий номер мініальбому за участи Мар'яна Пирога, який найкраще відчуває цей матеріал поміж усіх присутніх.
Спокенворд Жадана в опанованому стані не лише повертає до джазового життя Піанобоя ("Пригадую"), але й надихає представницю гурту Tember Blanche до чогось схожого на твісти Скорика ("Ніч/Яку не забути").
Легкий грув та статечний орган (можливо, що колись Жадан дійде й до хокейної версії "Na Na Hey Hey Kiss Him Goodbye") створюють необхідну атмосферу для шурхоту іронії від Андруховича та Цукренка ("Міста/Ховають у собі поетів", "Спаліть мене").
Участь німецьких виконавців є десь трохи прогнозованою у цьому концепті, як і фіт Мар'яни Садовської ("Берт_Брехт"). Її кабаретове вітання сальоновим зразкам Мар'яни Савки десь трохи знічев'я наче натхненне хітом гурту Vaya Con Dios "Nah neh nah".
Садовська, до речі, має три треки на грудневому альбомі Kronos Quartet "Forgive Us For" (2025) з плачами про Чорнобиль (Chernobyl) та чимось схожим на пародіювання канцелярського людожерства російської мови. Не Денні Брауном єдиним живе чоловік.