Зміст статті

22 лютого 2024олександр ковальчук

Nøva "My:ti" (2024)

Безсовісні адепти Онуччиного кітчу з безсоромним глумом з її неповторної індивідуальности душі.

Блаженний проєкт безликого косплею та пренепорочного блядства у царині солодкавого вкраїнського кітчу пасторальним чином.

Після такого релізу від проєкту Nøva Онука мусить обов'язково дошкульно образитися на цю відверту неповагу до її неповторної творчої індивідуальности на альбомі "Room" (2023). Цікаво, як нині називати сей етно-кітч? Борщ-ейдж, варениквейв, калинотроніка, барвінок-поп чи чорнобривці-гоп?

Неошароварщина встигла успішно сконати минулого літа. Онука ще якось встигла осідлати цю хвилю зі своїм кітчем сентиментальних кліше, щоб нині вже задуматися про подальшу долю своєї творчости. Проєкт Nøva зі своїм дебютним альбомом "My:ti" (2024) мусить особливо підштовхнути її до остаточного підпалу будь-яких містків до цих минувших днів.

Ці безпардонні послідовники, до речі, своїм безсовісним косплеєм не можуть осягнути усієї повноти кімнати її самобутньої душі. Вони можуть зазіхнути лише на якийсь один з чотирьох її закутків. Їхня кітчева благодать солодкаво розбризкується навсібіч безплатним мюзаком з ютубних натхненних реклам деяких корпорацій. Пташечки на альбомі "My:ti" цвірінькають десятою водичкою на киселі. Інколи вже просто здається, що це так ШІ по-учнівськи косить під Онуку, щоб видавати ці абсурдні одруківки на кшталт "немиті миті" (чи "не ми ті миті") у треці "My:ti".

Увесь пафос Онуки вудкідової проєкт Nøva цією пасторальною лірикою замилування остаточно відносить убік Кульпаркова ("Dodomu"). Це чиста клініка для осіб з питомим месіанством в голові. Щось на кшталт шумеївого людоїдства Вакарчука під горілочку ("Melodia"). Цікаво, що цим безсовісним послідовникам Онуки мало самої Онуки.

Вони ще й зазіхають пафосним речитативом на графоманський мівіна-поп альони альони та Jerry Heil ("Ptashka"). Це особливо смішний різновид місцевого збочення вгору. Це просто маразм від парафіяльних немовлят у вірі ("Chrnobryvci"). Саме за ці випадки колись на тому світі, де Ісус відразу зречеться їхньої кітчевої побожности, вони мусять отримати довічно якоїсь особливо збоченої кари, яка перевершить усі візії Енея у пеклі.

Це вкотре ще один випадок нинішньої зустрічі секулярних неуків та немовлят у вірі, який вперто намагаються не помічати в Україні у цих примітивних опініях вголос. Це чистий Кульпарків, який вже якось був на одному альбомі альони альони, всі ці блаженні заповіти наївній душі "Не дивися на усіх, ти Бога слухай. Вони хочуть твою душу, сіяти лихі думки, а ти від них лети" ("Symona").

І звісно, що це пренепорочне блядство доходить до плаксивого кітчу під бандуру, адже в Україні нині чимало подібних амбасадорок бандури та халтури ("Sokole"). Це винятковий випадок отупілого наїву на вкраїнській сцені, хоча чогось подібного тут можна дочекатися й від очільників місцевих Церков.

У клінічних рядках "Скільки треба крові пролити, щоб свавілля це зупинити? Бог на це не відповідає, бо на всіх у Себе чекає" варто лише дізнатися географію цієї авториці, щоб відразу визначитися у трьох варіантах відповіді. Це православне маніхейство з московського патріархату, провінційне греко-католицьке осяяння біля дерева чи протестантський послух ригористичного буквалізму.

Можна, звичайно, шукати у словах "від онуків сльози ховаю" якісь натяки на відвертий глум цього вкраїнського кітчу, тих сентиментальних кліше Онуки чи бездарних графоманок альони та джері, але все це ще доволі сумнівно. Аматорський наїв коломийських лабухів Hutsul Planet може вкотре на це вказати.

Вкраїнській музичній драматургії все ще й досі бракує справжніх талантів для адекватного опису трагедії попри весь досвід війни. Навіть на вищих рівнях діяльності вона все ще шукає опертя у чужому досвіді (яким би довершеним він не був). Як хотіли дотягнутися до безкрайніх світів Лізи Джеррард такі вкраїнські виконавиці як Стасік, Уляна Горбачевська чи навіть Марія Квітка на альбомі "Дай серцю волю" (2023) у треці "Карі очі", але вдалося це лише берлінській резидентці Ganna на альбомі "Kupala" (2023).

Проєкту Nøva, схоже, вже ніц не допоможе, але саме для них тут лунають "Чорнобривці" від монітобського дуету Mickey and Bunny Модеста Склеповича та його дружини Орисі Іванчук.

Автор: олександр ковальчук

Приєднуйтесь до нашого нового каналу в Telegram

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Варіанти - онлайн газета новин Львова. Інший погляд на львівські новини та новини львівщини. Завжди свіжі новини про Львів, про львів'ян і не тільки. Тут новини у Львові оновлюються постійно.