Відтепер можна побачити й зрозуміти, що цього Вербного тижня Оксана Калетник в образі мироносиці, який підкреслює її багряниця, не нападає, а рятує свого хрестоносця, воскрешає свого Лазаря від кількаденного штину. Закохана істота не може так безболісно лупцювати. Така миротворча картинка свідчить лише про одне. Гламурно свідчить про те, що справжній соціал-націоналіст Юра Михальчишин таки розгледів за буржуазними звичками Оксани Калетник, "за бронею макіяжу, брендового одягу і показного цинізму тонку та вразливу душу" та й почав "терпляче завойовувати її довіру та виправдовувати її любов".
Також така мирославна картинка свідчить про те, що справжня жінка Оксана Калетник обдарована підвищеною дозою жіночої інтуїції, а тому вчасно забрала свою прекрасну половинку від ще більшої бійні (яку можна спостерігати у наступні секунди). Закономірно, що Калетник користується принципом Олени Прекрасної з фільму Троя (за участі чарівних Бреда та Орландо). Премудра Олена не хоче, щоб її неперевершена краса зів'яла на самоті смутку, і всіляко застерігає свого латексного воїна від усіляких негараздів пов'язаних з різноманітними тілесними ушкодженнями.
Закономірно, що за таких обставин справжній соціал-націоналіст Михальчишин не захищається лише тому, що згідно власноручної Ватри "сприймає подругу життя як античну Галатею, виплекану мрією" і тому власною пасивністю ставить її на "мармуровий п’єдестал і силою пристрасті, чуттєвості та незламної віри намагається перетворити її на прекрасну німфу, гармонічне втілення ідеї, жіночності та краси".
Така їхня одностайність на рушничку щастя свідчить про те, що Калетник зріклась фальшивих буржуазних умовностей та забобонів, бо прекрасно нарешті зрозуміла згідно власноручної Ватри Михальчишина, що "почуття соціал-націоналіста та соціал-націоналістки один до одного повинні бути сильнішими за танкову атаку на світанку, рукопашний бій стінка-на-стінку, ракетно-артилерійський удар по густонаселеному мікрорайону і килимове термоядерне бомбардування разом узяті".
У старомодному розумінні таких реалій можна було б подумати, що жіноче бажання стабільності знову комусь стало на шляху до мрії, у цьому випадку – мрії Юри Михальчишина про генеральську чупринку головного провідника націоналістів у світле майбутнє. Але світ постійно змінюється і жінка, як найбільш мінлива його істота, винятково чутлива до нових віянь та стартапів. Вона завжди є рушієм прогресу та модернізації, щоб там маскулінні істоти собі не понамріювали.
Навіщо махати кулаками, якщо можна думати головою, клікати мишкою та ще й відволікатись на амури у той час, коли хтось Інший так декамеронно і так камерно вже якийсь тривалий час може тримати у руці свого коханого нахтігаля? А тілесні ушкодження можна отримати й в купідонній боротьбі. Справжні соціал-націоналісти добре розуміють, що кобіти слухають вухами, а не кулаками. І саме тому тут і зараз звучить таке чуттєве й млосне у своїй діалогічності, таке неприховано футуристичне еренбі J*Davey "Listen".