Вперше на варіантівських радарах Somali Yacht Club з'явилися на початку минулого року в інтерв'ю Діми Кумара про життя та долю хардкорного музиканта у Львові.
І ось наприкінці вже цього року з'являється їхній диск "The Sun", де Somali Yacht Club організовують таку собі виставку власних досягнень з натяком на те, що далі має бути щось інакше, можливо, щось більше та ще краще. Вони грають з меломанським усвідомленням попереднього багажу багатьох відомих колективів, і тому тут стільки іронії у їхньому лавіруванні між стилями, у грі контрастами.
У їхньому в'язкому, тягучому стоунері достатньо тієї шаманської, гіпнотизуючої атмосфери пустелі ("Loom"), достатньо суворої та жорсткої до сторонніх у своїх пост-металевих впливах ("Sun") та стіні звуку.
Так у тій класичній приреченості й виникають ті спроби проникання крізь зосереджену психоделію, краут та пост-рок (з джазовими натяками) у розслаблений та іронічний даб ("Sightwaster"), тобто у більш вітальні (життєдайні) території, можливо, що навіть останньої фантазії під розпеченим сонцем, де міражами вчувається східна ритміка (від Tool?) поміж тих пейзажів відчуження ("Signals").
Поки увесь альбом не накриється відгомоном думового джазу німців Bohren & der Club of Gore, то на достатньо блокбастерному треці "Up In the Sky" ще можна навіть вловити кінематографічну присутність стилістики Тарантіно та його гри з цитатами із попереднього багажу багатьох відомих (та невідомих) режисерів (тих, які ближче до спагеті-вестернів та інших експлуатейшенів).
Так у Львові остаточно утвердився ще один цікавий колектив, який достатньо добре відчуває потребу рухатись вперед, і, можливо, що навіть потребу й короткотривалого перетворення Львова на цілковиту пустелю, щоб потім на порожньому місці та без зайвого баласту рухатися ще далі.