Зміст статті

30 червня 2020олександр ковальчук

Монтеск'є "Таксі Монтеск'є" (2020)

Несмілі французькі цілунки львівського виконавця Монтеск'є на дебютному EP.

Дебютний EP "Таксі Монтеск'є" від проєкту львівського музиканта Ігоря Хоркавого, який ще працює клавішником у Паліндрома.

З дрім-попного марева на "Таксі Монтеск'є" постійно вибиває лірика та інтонації Хоркавого. Той його хворобливий мамбл під ніс інколи спонукає згадати про Артема Бембу, але ще більше своїм аутичним ескапізмом він крутиться біля Василя Васильціва (ніби у реміксах від Zbaraski).

Гладенька стилізація зі всіма необхідними кліше чи згадками Пруста ("Осінь на Майдані Кліші"), звісно, що помічна річ саме тоді, коли навсібіч нікого нема, але довкола подібного просто чимало, навіть якщо не згадувати про новий альбом колективу Mandarinaduck з Запоріжжя.

Французька легенда "Таксі Монтеск'є" не особливо дає тамтешнього маніфіку а-ля Paradis на альбомі "Recto Verso" (2016) чи Vendredi sur Mer на альбомі "Premiers émois" (2019) зі своїми бронебійними хітами "J'aimerais" та "Larme à Gauche". А поза цим ще ж є цьогорічні альбоми Destroyer, Max Bloom та Real Estate.

Знуджений сплін Монтеск'є зі свідомим тегом naïve ("Онтос", "Каруселі"), звісно, що цікавіший, ніж спальні львівські задротики The Castle, але в навколишніх умовах він потребує більшої глибини, мінливих нюансів та кращих текстів. Певний автоматизм Монтеск'є заради кращого ефекту міг би взоруватись у прикладах, між іншим, на цьогорічний дебютник "Your Hero Is Not Dead" від Westerman. Тим більше, що Монтеск'є таки намагається втекти у це різноманіття з одноманітності перонів петітного Парі, наприклад, у треці "8 Самурай" з іронічною фразою "Восьмий самурай на Галичині". Тут вже особливо чути Паліндромом і навіть зрозуміло для чого тут шугейз, але краще, попри нові території, щоб б цих асоціацій не було взагалі.

Певного ідеалу у цьому Монтеск'є досягає на треці "Туман" (попри всі, свят-свят-свят, аутичні конструкції Васильціва на старті), який й стає кращим на його дебютному EP, оскільки дає значно більше і пауз, і варіацій розвитку (попри всі згадки про другий альбом The xx), ніж невпинний наїв попередніх треків. А без його вокалу у "Тумані" всі заповіти дрім-попу радісно стремлять до свого абсолюте д'горі.

Автор: олександр ковальчук