Юрій Кужелюк: Мінськ. Білорусів дістали

Депутат Львівської міської ради Юрій Кужелюк (Громадянська позиція) про події в Білорусі та паралелі з Євромайданом.

"Кажуть, що якщо Бог хоче когось покарати, то забирає розум. Спостерігаючи за подіями в Білорусі, я ще раз переконуюсь, що найефективнішим засобом сконсолідувати народ – це вдатись до насильства. Розігнати, побити, одним словом, показати силу. А коли раніше подібне відбувалось вже неодноразово, то успіх гарантований. Але тут виявляється, що народ в одну мить може позбутися страху, і тоді вже стає важко та незрозуміло, що з цим робити. Ось фотографія з вчорашнього мітингу у Мінську. Хто б міг подумати, правда ж? Причина – обдурили (грубо сфальсифікували вибори), а потім жорстоко побили", – зазначає депутат Львівської міської ради Юрій Кужелюк і далі ділиться своїми роздумами, спогадами та думками.

Ось події шестирічної давності. Київ, після побиття студентів. Знаменита йолка імені Януковича. Схоже, правда. І причина однакова. Обдурили (відмовилися від угоди з Євросоюзом), а потім жорстоко побили. І що ж? Українці масово позбулися страху за одну мить. І також хто б  міг тоді подумати?

І дії влади однакові – штучні антимайдани у нас та вчора в Мінську. І однакові звернення до Путіна. Допоможи старший брате, Захід загрожує, НАТО наступає. І вбивства, тортури та погрози у нас і тепер вже там. Та й наш Беркут та їхній ОМОН – близнюки-брати. Можливо тепер білоруси зрозуміють, що Михайло Жизневський, білоруський хлопець, який загинув першим, разом з Сергієм Нігояном і Юрієм Вербицьким не майданутий, як його тоді обзивали, а справжній герой, гідний вшанування на своїй батьківщині. Адже він загинув за подібних обставин, що й Олександр Тарайковський, на очах у всіх від кулі снайпера. Ось вона, та ніч, коли впали перші жертви (білі плямки на фотографії – відблиски від сніжинок).

Ось вони, ці міліцейські щити за мною. Мине декілька годин, хлопці з внутрішніх військ розступляться, звідти вискочить Беркут і поляжуть перші. А кров людська – не водиця, як відомо. Що було далі – всі ми знаємо.

Події в Мінську – це, до речі, і пересторога нашій владі, яка виступи проти капітуляції, щодо мови та інших утисків хоче потрактувати, як платні та штучно організовані. Адже останні спроби кулуарно відправити у відставку ЦВК свідчать про те, що Майдан очевидно вже стерся з пам'яті. Якщо забулося, то в архіві є цікава фотографія з революційного Хрещатика, своєрідна формула Штайнмаєра, як нагадування. Збулося, може не в такій формі, але все ж таки, правда? Бо не варто жартувати з народом. Тут від любові до ненависті рейтинг короткий.

"А щодо заяв різноманітних політологів та аналітиків, про те, що в Білорусі відсутня проблема національного визначення, східного чи західного вектора. Хто дивився репортаж "Громадського" з Мінська, то під якими прапорами проходять всі заходи і чи є там хоч один офіційно-лукашенківський? А як всі віталися, чи не "Жыве Беларусь" – аналог нашого "Слава Україні"? Ото ж бо й воно? З цього все і починається. З Богом, сябри! Живє Бєларусь! Слава Україні!", – зазначає Юрій Кужелюк.